В. Білоконев - Застосування амністії в Україні (судова практика). Науково-методичний посібник

Приклад другий:Вироком місцевого суду від 13.03.2006 р. С. був засуджений за ч. 2 ст. 286 КК до 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки. Ухвалою апеляційного суду від 26.04.2006 р. вирок суду був змінено на підставі п. “б” ст. 1 Закону України “Про амністію” від 11 липня 2003 р. С. був звільнений від призначених йому основного та додаткового покарання. В касаційній скарзі потерпіла Н. вказує про те, що до С. необґрунтовано застосовано амністію. Верховний Суд України відзначив, що як видно з матеріалів справи С. вчинив злочин з необережності, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 10 років, має на утриманні двох неповнолітніх дітей. До апеляційного суду засудженим С. була подана заява про його звільнення від покарання на підставі Закону України “Про амністію” від 11 липня 2003 р. При апеляційному розгляді справи суд розглянув дану заяву та керуючись п. “б” ст. 1 цього Закону обґрунтовано звільнив С. від призначеного йому покарання [129] www.nau.kieu.ua № 5-5509км06, 19.12.2006, Ухвала, Верховний Суд України. .

На наш погляд, підсудний, який заперечує проти застосування щодо нього акту амністії і наприклад наполягає на тому, щоб відносно нього був постановлений виправдувальний вирок, повинен твердо знати про те, якщо суд з ним не погодиться і постановить обвинувальний вирок, він уже потім не зможе бути звільненим від кримінальної відповідальності на підставі закону про амністію з закриттям справи. Інший варіант, ставив би місцевий суд в безвихідне положення, яке б він рішення не постановив, воно може бути скасовано вищестоящим судом.

Наприклад, якщо суд без згоди підсудного на застосування щодо нього амністії, застосує її і звільнить особу від кримінальної відповідальності з закриттям кримінальної справи, то таку постанову суду не можна визнати законною, оскільки відсутня обов’язкова умова застосування амністії – згода особи на це. А якщо ж місцевий суд постановить законний і обґрунтований обвинувальний вирок, особа, поки рішення суду не набрало законної сили, завжди зможе поставити питання про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі закону про амністію з закриттям кримінальної справи, а значить з скасуванням вироку суду зо всіма негативними наслідками для професійної оцінки діяльності судді (кількість змінених та скасованих судових рішень). Крім того, не виключається, що підсудний чи його захисник, знаючи про те, що той, в будь якому разі, буде звільнений від кримінальної відповідальності, будуть зловживати своїм правом на дачу згоди на застосування амністії при судовому розгляді кримінальної справи. Якщо підсудний щиро вважає, що в його діях відсутній склад злочину і він повинен бути виправданий, то цю точку зору він повинен відстоювати і в вищестоящих судах, а не залишати собі “запасний” варіант для скасування вироку і закритті кримінальної справи на підставі застосування щодо нього акту амністії.

І хоча, згідно з п. 4 ст. 3 КК застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено, ми можемо послатися як на аргумент на практику звільнення осіб від кримінальної відповідальності так і від покарання на підставі ст. 49 КК. Так, згідно з п. 5 ст. 74 КК та ч. 6 ст. 7 КПК особа може бути звільнена як від кримінальної відповідальності, так і від покарання на підставах, передбаченими ст. 49 КК.

Варіанти 1в, 2б. Якщо підсудний не давав згоду місцевому суду під час судового розгляду на застосування щодо нього акту амністії, але після постановляння вироку, не оскаржую його в апеляційному порядку, дав на це згоду, а також коли закон про амністію набрав чинності після постановляння вироку, який не оскаржується учасниками процесу в апеляційному порядку і засуджений дав згоду на застосування щодо нього акту амністії, то місцевий суд відповідно до вимог п. «б» ст. 8 Закону України “Про амністію” від 12 грудня 2008 р. вправі застосувати цей Закон до засудженого. На нашу думку, суд в даних випадках вправі тільки звільнити останнього від покарання, оскільки місцевий суд, не дивлячись на те, що ст. 6 Закону України “Про амністію” від 12 грудня 2008 р. передбачена можливість звільнення осіб від кримінальної відповідальності в таких випадках, не має передбаченими КПК і актами про амністію повноважень на скасування свого вироку з закриттям кримінальної справи. Такі повноваження у суду є на підставі ст. ст. 248, 282 КПК тільки під час попереднього чи судового розгляду справи. Ці питання про застосування амністії суд вправі після постановлення вироку вирішувати в порядку передбаченому ст. 411 КПК (п. 2 постанови ПВСУ № 11 від 21.12.1990 р. “Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішенні питань, пов’язаних з виконанням вироків”) [130] Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах (1973-1998 рр.) // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1998.– № 11, с. 232. . (Ще один із аргументів про те, що КПК не регламентує в достатній мірі питання застосування чи не застосування амністії до осіб).