В. Білоконев - Застосування амністії в Україні (судова практика). Науково-методичний посібник

Звертаємо увагу суддів також на те, що згідно з п. «б» ст. 8 Закону України “Про амністію” від 12 грудня 2008 р. ці питання можуть бути також розглянуті як за ініціативою суду, так і за ініціативою засудженого, його захисника чи законного представника особи.

Варіанти 4б. Якщо засуджений, коли вирок відносно нього не набрав законної сили, а закон про амністію набрав чинності, при розгляді апеляції в апеляційному суді, дав згоду на застосування щодо нього акту амністії, то на наш погляд, апеляційний суд в цьому випадку зобов’язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності, а кримінальну справу стосовно нього закрити. Це один із самих складних варіантів розглянутих нами, в якому є наявність частково протилежних один одному варіантів 2б та 3б.

Ми маємо ту ж колізію законів з одного боку ч. 1 ст. 1 Закону України “Про застосування амністії в Україні”, а також статті 6 Закону України “Про амністію” від 12 грудня 2008 р., Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р., Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 р., Закону України “Про амністію” від 11 липня 2003 р., а з другого боку відсутність підстав, передбачених ст. 367 КПК, для скасування вироку. Крім того, як і у варіанті 2б, засуджений дає згоду на застосування щодо нього закону про амністію, який набрав чинності після постановляння вироку, однак на відміну від цього варіанту в нашому випадку, “можливість закриття справи судом апеляційної інстанції у зв’язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності передбачена ст. 376 КПК. Установивши обставини, що дають підстави для закриття справи (з урахуванням доводів, наведених в апеляції), суд повинен їх дослідити і в разі згоди особи ухвалити рішення про її звільнення від кримінальної відповідальності (п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. № 12 “Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності”). Суд апеляційної інстанції може скасувати судове рішення і звільнити особу від кримінальної відповідальності на підставі як матеріалів, що надійшли із суду нижчого рівня, так і нових, поданих учасниками судового розгляду або витребуваних цим судом” (п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. № 12 “Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності”) [131] Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. № 12 “Про практику застосування судами законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності”, с. 16. .

Приклад:Вироком районного суду від 26.03.2007 р. Н. був засуджений за ч. 1 ст. 125 КК до 1 року виправних робот із відрахуванням в доход держави у розмірі 10 % від його заробітку. Ухвалою апеляційного суду від 20.11.2007 р. вирок суду був змінений. На підставі п. п. “б” ст. 1 Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р. Н. був звільнений від призначеного йому покарання. Верховний Суд України скасовуючи вирок суду і змінюючи ухвалу апеляційного суду, відзначив, що згідно зі ст. 376 КПК апеляційний суд, встановивши обставини, передбачені статтями 6, 7, 7-1, 7-2, 8, 9, 10, 11-1 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи постанову і закриває справу. Як убачається із матеріалів справи, 19.11.2007 р. Н. звернувся до апеляційного суду з заявою про застосування до нього амністії згідно з Законом України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р. стаття 6 зазначеного Закону України “Про амністію” передбачає звільнення від кримінальної відповідальності осіб, які підпадають під дію ст. 1 цього Закону, кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи суду, але не розглянуті судами або розглянуті, але вироки не набрали законної сили, про злочини, вчиненні до набрання чинності цим Законом. Однак всупереч цим вимогам закону, за наявності згоди засудженого на застосування амністії апеляційний суд звільнив Н. на підставі акту про амністію від призначеного покарання, хоча вирок щодо нього не набрав законної сили [132] www.nau.kieu.ua № 5-1903км08, 05.06.2008, Ухвала, Верховний Суд України. .

Що ж стосується колізії законів, то ми виходячи з принципів рівності та гуманізму, дотримуємося точки зору, в цьому випадку необхідно звільняти особу від кримінальної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 1 Закону України “Про застосування амністії в Україні”, а також статті 6 Закону України “Про амністію” від 12 грудня 2008 р., Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р., Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 р., Закону України “Про амністію” від 11 липня 2003 р. На відміну від варіанту 3б , особа не мала можливості дати згоду на застосування щодо нього акту амністії в місцевому суді і було б порушенням принципу рівності в цих випадках, тільки від часу набрання чинності закону про амністію, звільняти особу або від кримінальної відповідальності або від покарання. Крім того, згідно з ч. 6 ст. 16-1 КПК суд, створює необхідні умови для здійснення сторонами наданих їм прав.