Посібник зі статті 5 Конвенції - Право на свободу та особисту недоторканність

185. Суд повинен мати повноваження звільнити особу, якщо він з’ясує, що її тримання під вартою є незаконним; повноваження суду на ухвалення рішень, що носять лише рекомендаційний характер, є недостатніми ( Benjamin and Wilson v. the United Kingdom(Бенджамін та Уілсон проти Сполученого Королівства) §§ 33 та 34).

186. Вимога процесуальної справедливості відповідно до § 4 статті 5 не означає обов’язкового застосування одноманітного незмінного стандарту, незалежно від контексту, фактів та обставин. Незважаючи на те, що провадження, передбачене § 4 статті 5 не завжди має обов’язково супроводжуватись тими самими гарантіями, що вимагаються статтею 6 при розгляді кримінальної або цивільної справи, воно повинне мати судовий характер та забезпечувати гарантії відповідно до характеру позбавлення волі, що розглядається ( A. and Others v. the Unied Kingdom(А. та інші проти Сполученого Королівства) [ВП], § 203; Idalov v. Russia(Ідалов проти Росії) [ВП], § 161).

187. Коли позбавлення волі підпадає під дію пункту (c) § 1 статті 5, необхідним є проведення слухання ( Nikolova v. Bulgaria(Ніколова проти Болгарії) [ВП], § 58). Надання можливості бути заслуханим особисто або за допомогою представника займає важливе місце серед основоположних процесуальних гарантій у справах, що стосуються позбавлення волі ( Kampanis v. Greece(Кампаніс проти Греції), § 47).

Однак, § 4 статті 5 не вимагає заслухання ув’язненого щоразу, коли він оскаржує рішення про продовження строку тримання під вартою, але він повинен мати можливість реалізувати своє право бути заслуханим в розумні проміжки часу ( Çatal v. Turkey(Чатал проти Туреччини), § 33; Altinok v. Turkey(Алтинок проти Туреччини), § 45). . .

188. Процес має носити змагальний характер і бути заснованим на принципі рівноправності сторін ( Reinprecht v. Austria, (Рейнпрехт проти Австрії), § 31; A. and Others v. the Unied Kingdom(А. та інші проти Сполученого Королівства) [ВП], § 204). У випадку попереднього ув’язнення, оскільки обов’язковою умовою законності безперервного тримання особи під вартою є наявність обґрунтованої підозри у скоєнні обвинуваченим кримінального правопорушення, такій особі має бути надано можливість оскаржити підстави обвинувачення, висунутого проти неї. Це може вимагати від суду заслухання свідків, чиї свідчення можуть вплинути на доцільність продовження терміну тримання під вартою. ( Turcan v. Moldova(Туркан проти Молдови) §§ 67-70). Це може також вимагати надання затриманому або його представникові доступу до документів у справі, які складають основу обвинувачення проти цієї особи ( Fodale v. Italy(Фодале проти Італії); Korneykova v. Ukraine(Корнейкова проти України), § 68).

189. Принципи змагальності процесу та рівноправності сторін повинні також бути дотримані під час провадження у апеляційній інстанції (див. Çatal v. Turkey(Чатал проти Туреччини), §§ 33-34 та вказані у ньому справи).

190. Гарантуючи ув’язненим право оскаржити законність їх тримання під вартою, § 4 статті 5 також проголошує право таких осіб, після відкриття відповідного провадження, на судове рішення, винесене «без зволікань», щодо законності тримання під вартою та щодо негайного звільнення, якщо буде доведено незаконність тримання під вартою ( Idalov v. Russia(Ідалов проти Росії) [ВП], § 154; Baranowski v. Poland(Барановський проти Польщі), § 68). Питання про дотримання чи порушення вимоги невідкладності судового розгляду визначається в світлі обставин кожної окремої справи ( Rehbock v. Slovenia(Ребок проти Словенії), § 84).

191. Можливість судової перевірки повинна надаватися невдовзі після взяття особи під варту, і надалі, якщо виникає така необхідність - у розумні проміжки часу ( Molotchko v. Ukraine(Молочко проти України), § 148; Varbanov v. Bulgaria(Варбанов проти Болгарії), § 45; Kurt v. Turkey(Курт проти Туреччини), § 123).

192. Поняття «без зволікань» (à bref délai) означає меншу терміновість, аніж поняття «негайно», що вживається у § 3 статті 5 ( E. v. Norway(Е. проти Норвегії) § 64; Brogan and Others v. the United Kingdom(Броуган та інші проти Сполученого Королівства), § 59).

193. За відправний пункт Суд прийняв момент, коли було подано заяву про звільнення або відкрито відповідне провадження. Цей період закінчується з прийняттям остаточного рішення про законність тримання під вартою заявника, включаючи розгляд апеляційної скарги ( Sanchez-Reisse v. Switzerland(Санчес-Рейссе проти Швейцарії), § 54; E. v. Norway(Е. протиНорвегії), § 64).

194. Якщо звернення до суду за захистом своїх прав можливе лише після вичерпання всіх адміністративних засобів, початком перебігу цього періоду вважається початок розгляду справи адміністративним органом ( Sanchez-Reisse v. Switzerland(Санчес-Рейссе проти Швейцарії), § 54).