Святослав Караванський - До зір крізь терня, або хочу бути редактором

До слів, яким конче треба мати синонімічну заміну, належить дуже популярне сьогодні слово насолоджуватися.Де тільки його не побачиш! Ів дитячій книжці, і в “дорослому” романі, і в науковій статті і навіть у поезії. Можна подумати, що без цього слова і українська мова не “відбудеться”, як люблять говорити деякі сучасні українознавчі. Слово насолоджуватисявиступає у різних варіяціях. Дехто насолоджується життям , дехто – смачним обідом , ще дехто – природою, молодістю, вином, гумором, грою артистів, співом, мистецтвом . Така популярність цього слова шкодить кінець кінцем йому самому. Воно стає заяложеним, вичовганим і врешті починає набридати. Чи ж і справді наша мова така бідна, що не може дати мовцям широкої мовної палітри?

Мабуть, тут винна не мова, а ті, хто формує мовні смаки, а саме майстри слова, які зациклились на одній якійсь формі і не хочуть збагачувати свої тексти синонімами. А синонімів до слова насолоджуватисями ж маємо ой-ой-ой!

Послухаймо класиків. Пише І. Нечуй-Левицький: “Ваті хотілось, щоб тільки її саму слухав Леонід Семенович, щоб тільки чарувавсяїї піснею”. Отже, природою, співом, грою артистів, мистецтвом можна чаруватися.Зрештою, можна і захоплюватися чимось , і мати насолодуабо заживати насолоди з чогось. У деяких випадках можна вживати форми упиватися чимось , смакувати щось або й кайфувати(коли дія неперехідна). Вибір широчезний.

Дуже негарне враження справить на ерудованих батьків дитяча книжка, де принцеси перетворюютьсяна Попелюшок і навпаки. Перетворюєтьсявода на пару, або механічна енергія на електричну. Живі ж істоти у казках і не тільки обертаютьсяна інші (чи в інші) істоти:

Коли в авторській мові синонімічні форми нівелюються і їх заступає якась одна на всі випадки життя, таке мовлення не збагачує дитячу уяву, а збіднює.

Отже, якщо автори, ширяючи на крилах фантазії, часом не звертають уваги на якість уживаних лексичних одиниць, то Редактор від Бога має цей авторський гріх направити.

Письменник, як і всякий знавець своєї справи, мусить добре знати засоби, якими він оперує. Засоби ці – це слова і мовні звороти тої мови, якою пише автор. Лексикографи фіксують ці засоби у словниках. Нема письменника, який би не тримав на своєму робочому столі словників. Проте спілка автор-словник не завжди сприяє творчості, часом, навпаки, може шкодити. Це трапляється, коли автор сприймає написане у словниках за істину в останній інстанції (погляд № 1). Це саме може трапитися і тоді, коли автор, навпаки, не покладається на словники, а вирішує бути словникарем сам (погляд № 2).

Розгляньмо перший випадок:

Коли автор беззастережно вірить словникам, редактор має потроїти увагу, бо словники, а надто видавані в СССР, часом можуть підсунути автору свиню. Так, усі українські словники слідом за Грінченком твердять, що слово паніневідмінюване слово. А це суперечить практиці. У нашій літературі повно виразів, де панівідмінюється: говорив із панею Н., сів між панями, писання манірних паньтощо. Отже, до написаного у словниках треба підходити з певною дозою скепсису. І ця доза має “знайти притулок” саме в голові редактора.

Не секрет, що той, хто вживає слово покоробити,позичає його з російської мови, бо в українській мові до 20-х років XX століття цього слова не зареєстровано. Узявши РУС совєтського видання, інженер людських душ прочитає: покоробить – покоробити.Отож він і пише: “Від цих слів її покоробило”.Віра словникам псує авторський стиль. Таж ми маємо слово перекорчити. Ізвучить воно не гірше: “Від цих слів її перекорчило”.

Деякі стандартні звороти, рекомендовані словниками, через частоту вживання так заяложено, що виникає потреба шукати їм заміну. Дуже вже зачовгану пару справляти враженнянаша мовна стихія може висловлювати цілим рядом інших зворотів. Замість того, щоб казати “Виступ партизана справивна дітей глибоке враження”,цілком на місці буде таке речення: “Виступ партизана глибоко запав у душудітям”. Зворот цей має й варіянт западати (запасти) в серце.Знання таких фразеологічних синонімів дуже потрібне для недопущення повторень у тексті, бо в процесі розповіді оповідач може потребувати ідіоми справляти враженняне один раз.