Святослав Караванський - До зір крізь терня, або хочу бути редактором

З вищенаведеного випливає, що фах Редактора з великої літери виробляють і глибокі знання мови, і пошук, і творчість, і коли хочете, натхнення, те все, що веде до зір успіху крізь терня наполегливої праці.

Лексика людських мов не є чимось законсервованим, незмінним; вона постійно удосконалюється: одні лексичні одиниці відмирають, інші народжуються. З прогресом людства, прогресують і мови. Появу нових слів і зворотів ми спостерігаємо і в нашому мовному просторі: отодішнювати– наближати до тодішніх обставин , навстіжний– відкритий усім вітрам , донедавній– відомий донедавна.

Потреба висловити свою думку щонайпрозоріше змушує літераторів шукати засобів, як це зробити. Пошук – це праця. А всяка праця має світлий і темний бік. Редактор від Бога має чітко розрізняти ці “боки”, зокрема, не плутати словесних новотворів “од Бога” із словесними “велосипедами”, що про них ітиметься нижче.

Коли автор винаходить словесну форму, що її вже винайдено в іншій формі до нього, він вигадує “велосипед”. Сучасний читач любить новаторські пошуки у змісті й у формі. Автори стараються задовольнити це бажання, пересипаючи свою мову новотворами. Але новотвір тоді “дорогий”, коли він творить нову якість не лише формою, але й змістом, як от, слово отодішнювати.Прочитавши пасаж: “НН отодішнюєопис бою”, Ви зрозумієте, що НН наближає опис бою до тодішніх обставин. Новотвір отодішнюватимісткий, зрозумілий і доречний. “Дорогий” новотвір має бути вжитий “до місця”, тобто там, де його вжиток вимагає (саме вимагає!) потреба розкрити зміст висловлюваного. Новотвір буде доречний і тоді, коли він поліпшує досі вживаного свого попередника. Тоді він не буде “велосипедом”.

Пише досить цікавий автор: “Минулорічпершу премію отримала Н.” Автор хоче уникнути довгих запозичених форм минулого рокуі в минулому році.Бажання виправдане, але для цього не треба нічого винаходити. Наші предки давно винайшли винятково коротку форму торік,яку і варто тут ужити: “Торікпершу премію дістала Н.”. Так само новотвір цьогоріч(синонім ідіоми цього року)навряд чи кращий від “старотвору” цей рік.

Якби слово будинковолодінняя подибав у офіційному документі, воно б не потрапило до цієї рубрики, бо редакторам від Бога навряд чи доведеться редагувати канцелярську писанину. А в тім то й річ, що наведене слово “засвітилося” у гуморесці. Правда, гуморист ужив його для підкреслення неоковирности цього новотвору. Гуморист ужив його, щоб посміятися, але ж ми знаємо, що “зі сміху люди бувають”. Чи ж не для сміху хтось колись ужив вираз ставати в нагоді?А тепер дехто вживає цього покруча цілком серйозно замість форми ставати у пригоді.Отже, будинковолодіннядуже легко може приєднатися до таких форм, як ставати в нагоді, відволікати увагу, жити в своє задоволення, наші тата й мамитощо.

Але вернімось до будинковолодіння.Чому, справді, не вживати форми домоволодіння?Таж слово дім– це питоме наше слово, яка потреба його нехтувати? Навіть “академічні” словники рекомендують його у формах домовласництвота домоволодіння.Якщо вже й відходити від “академічних” форм, то чому не вжити куди коротшої форми домовласність?А будинковолодіннялишити для гумористів та управдомів (кербудів).

Пише інший гуморист: “Звичайно, із сумновідомою“Кольчугою” їх (свиней – С.К.) порівнювати не можна”. Ми знаємо, що коли новотвір поліпшує “старотвір”, його появу виправдано. “Старотвором” у даному разі є слово горезвісний.Чим сумновідомийкращий від горезвісного?Що він на один склад довший? Так це ж не плюс, а мінус. Згадавши не зовсім нашу приказку – старий друг вартий нових двох – тримаймося “старотвору” горезвісний.Додам, що сумновідомий– це ще й калька російського печально известный.Уживання кальок, та ще й не дуже вдалих (довгих та правописно неякісних), не привчає авторів до праці над словом, і кінець кінцем шкодить самим авторам, бо не сприяє успіхові їхньої творчости.