Святослав Караванський - До зір крізь терня, або хочу бути редактором

Слова-роботи переважно копіюють інші мови, і у двомовному середовищі їх часто розуміють через іншу мову. Наприклад, наше слово-робот обтічнийдвомовні особи розуміють через слово обтекаемый.Щось подібне має місце й зі словом самоокупний.Слово – без сумніву – неживе, а бездарно скопійований з російської мови робот, що його найлегше і зрозуміти через цю мову. Зате слово самооплатний,також зафіксоване у наших словниках, можна зрозуміти без посередництва іншої мови. Галичина знає ще одного – безперечно живого – синоніма слова-робота самоокупний– слово самовиплатний.То яке з них ближче до нашої мовної стихії?

Робот у мові, як і в житті виконує свою роботу автоматично, обертаючи саму мову з живого спілкування, на спілкування “на мигах”, практиковане глухонімими. Пише кінокритик “подружки…, з якими…він… зустрічався “в алфавітному порядку”, почергово”.Де критик чув слово почергово?Ніде не чув. Він знає російське слово поочерёдноі творить робота почергово,яке заступає у даному разі живу пару слів по черзі.І таких замін у наших ЗМІ – море. То чи існує небезпека обернути нашу мову з живої на царство роботів?

У мові, успадкованій від СССР, чимало слів-роботів. Одним з таких слів є слово землеробта ряд похідних від нього: землеробство, землеробськийтощо. Де взялося це слово? У живій мові його не могло бути, бо ніхто з українців ніколи не робив землі.Наші предки робили хліб. І тому логічно в їхній мові виникло слово хлібороб.Але соловецьке мовознавство не діяло згідно з нормальною логікою. Нема нічого нерозумнішого, ніж копіювання своєю мовою недоречностей і ляпсусів іншої мови. Російське слово земледелецякраз і належить до таких логічно невмотивованих слів, бо й російські селяни земліне робили. Але ж відомо, що закони, в тому числі й закони логіки, не для всіх писано. І ті, для кого їх не писано, подарували нам – після погрому українства 1930-хрр. форму землероб,лишивши нащадкам яскраву пам’ятку своїх розумових здібностей. Уперше слово землеробз’явилося ще в досовєтських виданнях, але ні у Грінченка ні у Желехівського його нема. Цей штучний витвір безкебетних перекладачів став у пригоді справі “зближення мов”. РУС, виданий у Москві 1948 р., канонізував землероба.Підстави? У росіян існує слово землепашец,яке посприяло й появі нелогічного слова земледелец,бо землі і в Росії ніхто не робив. Але слово землепашецякоюсь мірою узаконило і слово земледелецта земледелие,тим паче, що росіяни мали цілу родину подібних слів: рукоделие, виноделие, маслоделие.Тому і земледелиене викликало заперечень. У нас же були споконвічні хліборобта хліборобство,а ще рільникта рільництво.Це все відкинуто й накинуто безграмотного робота землероб.А незалежна Україна й усом не веде.

Який з того всього висновок? Мовцям, літераторам і редакторам слід мати уявлення про слова-роботи і в міру своїх сил давати їм по шапці.

До практики вживання у нас форм типу співаючий, танцюючийтощо, доводиться звертатися знову і знову, бо це питання не має однозначної розв’язки. Даючи ту чи ту рекомендацію, давець її повинен вказати конкретно, для якої манери письма її слід прикладати. Ці роздуми, наприклад, адресовано тим, хто кохається в образно-живомовнім українськім стилі, що в усній формі має за плечима не одне тисячоліття. Цей стиль не є ні науково-точним, ні офіційно-протокольним. Ці два пізніші стилі виникли разом з появою письма й письмової мови і мають свої норми слововжитку і свої, скажу так, уподобання,щоб не вживати дуже вченого слова преференції.

Форми ж, які виробив наш живомовний стиль, часом “перепльовують” яскравістю форми, вироблені пізніше науковим та офіційним стилем. Візьмім, слово гнітючийабо разючий.Чи не місткіші й не образніші вони від слів пригнічуючийабо вражаючий?Або слово минущий.Чи не краще його вжити у десятках випадків образного мовлення замість слова проминаючий?Отже, відмова від живомовних форм словотворення і переключення словотворчости на рейки стандартизації, скорочує образність української мови. Як правило, це переключення діється під впливом копіювання інших мов, зокрема російської. Але інші мови мають свою тональність, а наша мова – свою. Суміш тональностей – це вже гібрид, а не чиста порода. Мої ж рекомендації саме для любителів чистих порід. Існування чистопоріднього варіянту нашої мови і далі сприятиме появі словесних форм значно вищої мовної якости, ніж у наявному “всеслов’янському” варіянті. Цим двом варіянтам треба співіснувати і змагатися у мовній вправності. А всяке змагання завжди на користь удосконаленню. Отож, удосконалюймось!