Святослав Караванський - До зір крізь терня, або хочу бути редактором

Винахідливі мовці викидають на мовний базар десятки мовних пропозицій, а мовний смак загалу добирає з тих пропозицій найкращі зразки. Тільки й того, що на правдивому базарі за товар беруть гроші, а на мовному базарі обмін безгрошовий. Сподобалось Вам слово беріть і вживайте здорові – ніякої платні. Візьмім слово горілка.Горілка вона і є горілка. Аж на мовному базарі можна придбати сивуху, оковиту, гірку, піннуабо живицю, ледащицю, зеленого змія, Адамові сльози, скажене молоко, скляного бога,і плюс до всього ще й горівкуабо водяру.Дехто додасть до цього списку ще й самогон, самогонку, бурячанку.Але це вже саморобний різновид горілки. А яка різниця? – скаже дехто. І то правда. Отож, підійдімо до мовних проблем з позицій базару. На базар виносять товари. Одні товари мають попит – ходові товари, інші – так собі, а ще інші – ні в кут, ні в двері.

Письменник укладає в уста персонажа такі слова: “Ніколи не думала, що ти такий занудливийперевчений тип”. Засвічене слово – новотвір. Жоден наш словник його не фіксує. Є слово “занудити” (“занудилопід серцем”), а “занудливого”досі не вживано. Може, й наш автор не сам його створив, а почув. Спасибі й за те, що зафіксував і пустив у світ. Слово варте наслідування і може мати кілька значень, зокрема той, що наганя нудьгу.

У рецензії рецензент питає: “…реальна одержимість…, чи… бешкетливавигадка”? Фраза не викликає заперечень. Тільки ж слова бешкетливий,як і слова занудливий,немає у наших словниках. Отже – новотвір. Вартий наслідування? Мабуть, так. Ми знаємо слово бешкетний,ніби й коротше на один склад, та тут річ важливіша від лаконічности, а саме у віддієслівності прикметника бешкетливий.Бо бешкетний,хоч і вживано його як похідне від дієслова, граматично є прикметник від іменника бешкеттак само, як бенкетнийвід бенкету, паркетнийвід паркету, касетнийвід касетитощо. А нам варто мати від дієслів віддієслівних прикметників. Наприклад, від бенкетуватиприкметника бенкетливий.Така модель сприяла б витворенню ширшої палітри прикметників. Саме цим і дорогі новотвори бешкетливийта занудливий.Це брама (зелена вулиця вже набила оскому) для появи прикметників воскресливий, підкресливий, зобразливий, озбройливийтощо. Рости, так рости!

Не думаю, що це вартий розгляду приклад, де винуватець його відкриває істину, що “…свята мають… опізнавальнізнаки”. Просто для прикладу, що на “мовний базар” виносять і гнилий товар. А що приклад цей для наших читачів занадто примітивний, то й ставимо крапку.

У словотворчості так чи інак приявна логіка. Щоб винести на базар слово, а тим паче цілий вираз, треба, щоб Ваш казанок логічно варив. Шкода, що логіка буває різна: жіноча, залізна, невблаганна, а часом і не знатияка. Спинюся на цій парі не знати,яка досить успішно конкурує із широко вживаним невідомо.Я не згадав ще математичної або, вірніше, арифметичної логіки, а саме її треба тут згадати. Згідно з цією логікою, якщо невідомо = не знати,то відомо = знати. Іяк це ніхто до цього досі не доглупався? Мабуть тому, що математична логіка з мовною логікою не завжди збігається або не співпадає,як кажуть знавці украінской мови. Знаємо ми, наприклад, слово недолугий,яке постало (як можна припустити) від забутого наглушняк слова долугий.Та якщо ми кажемо на незграбне віршування недолугий вірш,то сказати на “Сон” Шевченка долуга поемаще не додумався жоден літерат. Але дехто думає, що він відкриє нову сторінку в нашому слововжитку, коли замість сказати “Це мені відомо”,каже “Це мені знати”,а вираз як відомозаступить виразом як знати.Свобода творчости – це така пані, що толерує ще й не таке. Хочете писати замість як відомо – як знати?Пишіть у своїх писаннях, хоч за кожним словом. Сказано ж бо – свобода. Викинули свій товар на мовний ринок і чекайте, поки його куплять.

А що робити, як ніхто не купує Вашого золотого, Вашою логікою присмаченого товару? Хоч сядь та й плач. Аж воно й тут є вихід. Доручили Вам, скажімо, редагувати тексти Ваших колег. От Ви вже й на коні. Хай котрий з них напише як відомо,а Ви зараз крамольне слово – чирк! хоч мовної цензури ніби й нема. І пишете як знати.Щоб, знаться, Ваше було зверху. А що в такім разі свободі мовного вислову – гаплик, то й нехай. Головно, щоб Ваш товар пішов у хід. Воно, правда, сказати як знаємозамість як відомобуде дохідливіше і ближче до мовної практики, ніж як знати,так це ж ніяке не відкриття, а треба, щоб було відкриття і не чиє, а Ваше, щоб, чого доброго, Вам ще й премію присудили за Ваш винахід, бо ж Ви маєте в запасі ще й не такі перли. От хоч би й вираз стає зрозумітизамість стає зрозуміло.Не знали? Так знайте! Не вживали? Так будете вживати! У примусовому порядку. І свобода вислову тут до лампочки, бо якось то треба пропихати свій товар.