Святослав Караванський - До зір крізь терня, або хочу бути редактором

І додати нема чого. На базарі, як на базарі, чи то на кінському, чи на якому іншому.

Лексика всякої мови безперервно перебуває у стані – сказати по-модному – перебудови. Одні слова виходять з ужитку, а на їхнє місце приходять інші, або з’являються цілком нові слова, бо виникають нові технічні реалії, нові суспільні установи, нові суспільні відносини. Такий вираз, як світло в кінці тунелюне міг з’явитися у більшості мов, поки тунеліне стали неодмінним причандалом людської цивілізації. Люди, які пишуть, постійно відчувають брак мовних засобів для відтворення тих чи тих фактів або явищ. Удосконалення мов великою мірою завдячує свій прогрес письменникам, літераторам, поетам. Крилате слово цих словотворців підхоплюють носії мови, і продукт творчої думки стає надбанням широких кіл. У ряді країн за цим процесом ведуть спостереження і реєструють новостворені слова у спеціяльних виданнях. Так, видавці Оксфордського словника англійської мови, щорічно видають додатки новотворів до згаданого словника. В Україні появу нової лексики за часів дружби народів мали за прояв націоналізму, тобто за антидержавну діяльність. Нащо удосконалювати неперспективну для комунізму мову, коли є одна найдосконаліша з досконалих мов, що нею говорили Іллічі? Одних матюків – нашим інтелектуалкам-матюгальницям разом з матюгальниками – умитися. Зате сьогодні поява новотворів у мові українців стала однією з ознак її відродження. Наші ж мовознавчі інституції – тут вам не Оксфорд! – новотворами не цікавляться, товчучи у ступі пережований суржик академіків з ласки ЦК – Білодіда і К°. Редактор же від Бога має пильно стежити за процесом словотворення і те, що мовознавчі боси нехтують, брати на озброєння у ході редагування. Дещо може придатися, а дещо послужити поштовхом для дальшого дослідження й удосконалення.

Деякі слова так подобаються писучій братії, що вона не помічає, як ці слова починають набивати оскому читачам. Письменник мусить мати це на увазі і знаходити синоніми до модних слів. До дуже часто вживаних слів належать, наприклад, слова відстороненийта відсторонено. Їх можна подибати в сучасних творах у численних комбінаціях. Відстороненослухають, дивляться, зустрічають, проводжають, вітаються, грають тощо. Нібито на цьому слові світ клином зійшовся. А синонімів же це слово має й має: відчужено, байдуже, непричетно, сторонньо, (оповідати) без тіні співчуття, без душі, без чуття, протокольним голосом, протокольно, безпристрасно, (глядіти) холодно, закам’яніло, з віддалі, зісторонь.А оце читаю у жіночому романі “жінка… байдуже до світудемонструє стрункі ноги…”. Іслушно і образно. А в іншого автора: “Голос у неї був чужий і байдужий”.Виходить, нема фортець, що їх не можуть узяти письменники з редакторами.

Слово оточуючиймає в нашій мові досить вдалого суперника – навколишній.Одна біда – у множині, коли йдеться про людей, рад-не-рад, треба вживати слово оточуючі.Можна сказати навколишні села, навколишній люд, навколишнє населення,а усі навколишні нашого герояне скажеш. Мовний смак не дозволя. Тому оточуючій мандрують сучасними “текстами”. Аж те, що добре в нарисі чи репортажі, для художнього твору не годиться. Письменник має кожним словом засвідчувати, що він письменник. Саме письменниця й пише: “…жодна душа навколоне прочитає…”. Імонополії оточуючихприходить кінець, бо оточуючі– це всі навколо.

Часом словотворчість зводиться до надання загальновідомим словам нових значень. Візьмім слово шовковий.Визначає сорт тканини. Та не тільки. Поети ще вживають це слово замість слова ласкавий: шовковіочі. Може це слово заступати і слова покірний, слухняний.А останнім часом у виразах шовкова русифікація, шовкова диктатураслово це набуває значення який діє тихою сапою,або замаскований.А відомий сучасний автор прикладає епітет обурливодо слова молодий: обурливо молодий,тобто молодий, що аж завидки беруть.Чи не повторить обурливошлях шовкового?Усе може бути. Перебудова – вона і є перебудова.