Святослав Караванський - До зір крізь терня, або хочу бути редактором

Ці приклади відбивають акцентологічну модель, за якою наголошувано слова такої структури. Та, на жаль, логіка не часто гостює у тих, хто записав у совєтських, а потім і в “незалежних” словниках форми тіснЯва, тріскотнЯва, пискотнЯва, стрекотнЯва.Чи ж може мовець, який стало говорить тупОтнява, гуркОтнява, шамОтнява,говорити раптом тріскотнЯва, пискотнЯва?Або після плІсняваі тИскнява– говорити тіснЯва?

Десь-таки, моделі, схвалені нашим мовним центром, не так легко ламати згідно з примхами не дуже підкутих спеців. Але словники видруковано, розтиражовано і ними керуються вчителі та творці мовних конкурсів. Наш поет-мученик заклинав: “Орися ж ти, моя ниво, долом та горою…”. Ореться академіками. А що виростає?

Сучасні словники, як і в УССР, наголошують це слово на А: опікувАтися.Цей неправильний наголос має довгу історію. М. Комар у своєму “Словарі російсько-українському” (1893 р.) наводить слово опікувАтиі зазначає, що запозичив його із словника Желехівського. Однак у Желехівського слово це наголошено інакше: опІкувати.Помилку Комаря повторюють усі пізніші словники вже й у слові опікувАтися,яке мовці вимовляють лише опІкуватися.Що саме так треба наголошувати це слово свідчать похідні форми опІкуванийта опІкування,наголошені на Іу тих самих словниках, що слово опікувАтинаголошують на А.Якби наголос у слові опікувАтибув на А,то похідні форми були б опікувАнняй опікувАний.

Тему цю годі вичерпати на одній сторінці. Хибних наголосів у словниках – не буду гатити гать, – є й переє: дорОбок, тріпАти, нестИ, плестИ(треба нЕстИ, плЕстИ).Доведеться до цієї теми вертатися не раз.

Вираз жива мовадає підставу гадати, що й слова у живій мові – живі.А раз так, то мають бути й неживі або мертві слова. І вони є – слова забуті й невживані. А як назвати слова неживі, але вживані? Тут на поміч приходить техніка: такі слова найкраще визначить слово робот. Слова-роботи– слова неживі, які діють у книжній мові так само, як у техніці – роботи. Слова-роботи ніколи не виникають у живій мові. Їх творять укладачі словників, звідки вони потрапляють до книжно-бутафорної мови, а з неї можуть потрапити і до живої мови, поповнюючи лави повстяноїлексики. Зробити з живого слова слово-робота неважко: варто лише змінити наголос. Так наше слово осідок(наголос на О) СУМ обернув на робота, змінивши наголос на І: осідок.Слово осідокуже не живе слово, а слово-робот у бутафорній мові Радянської України. Редактор XXI ст. має поборювати роботів, бо їхня щораз більша присутність у мові загрожує обернути живу мову на царство роботів.

Чи можна “з маху” зрозуміти, що значить слово провадження?Його найчастіше вживано з додатком: провадження робіт, провадження слідстватощо. Окремою одиницею це слово практично незрозуміле. Що ж роблять наші вчені юристи? Затим що це слово відповідає в наведених виразах російському производство,вони перекладають производство(судове) як провадження.Але слово производствов російській юридичній практиці утворилося скороченням слова судопроизводство. Производствоіз судопроизводства– це не провадження,а судочинство.Росіяни скорочують судопроизводство(6 складів), а ми судочинство(4 склади) – ні. І коли вираз “провадженнясправи закінчено” можна терпіти, то вираз “Почалося судове провадження”і подібні вирази звучать по-нашому карикатурно. Тут треба сказати просто “Розпочато судочинство”.

Словники рекомендують слово зітхачяк відповідника російського вздыхатель.Але жоден письменник, жоден перекладач слова-робота зітхачне вживає. Не наводить зітхачаі СУМ, бо писемна мова його не знає. Уже ближче до української мовної стихії слово зітхайло,але і його не вживано. Існування ж зітхачав інших мовах свідчить, що така категорія закоханихлюдей існує у природі і потребує мати свого представника й у мові. Отже, тут потрібна винахідливість мовців, а саме літераторів, філологів та й просто словолюбів. Автор цих рядків і собі думав над зітхачем,і йому здалося можливим вживання у цій ролі слова потерпайлоабо потерпач.Цікаво, чи матиме цей новотвір прихильників?