Олександр Кіхно: Творчість Олеся Бердника в європейському культурному контексті

Від Есхіла і Шеллі, від творчості Лесі Українки, зростає в світовій літературі образ Героя-Титана, нескореного бунтаря. Від них підхоплює цю ініціативу і Олесь Бердник, його герої Іван Заграва, Буревій, Космоандр, Ясноцвіт — діти і онуки героїв античних трагіків і новоєвропейських романтиків, але це цілком самобутні герої і діють вони в ще більш незвичайних умовах. Можливо, вплинули на творчість Олеся Бердника і дуже талановиті повісті земляка-киянина за походженням Я. Голосовкера «Перекази про титанів», які виходили тоді ж, у кінці 50-х років. Герої Есхіла, Шеллі, Байрона, Мільтона, Голосовкера — це могутні, вітальні, стихійно-земні титани. Творчість Олеся Бердника — наступний необхідний крок у розвитку художньої фантастики. Друд Гріна і Аріель Беляєва підкорюють повітря, Іхтіандр і підводні землероби Беляєва опановують океанічну стихію, Бердник створює живі і виразні образи людей, для яких стала рідною вже космічна стихія. Такими є Полум’яне Серце, Зоряний Корсар, Космоандр — космічна людина.

В історії людства за Прометеєм часто слідує Епіметей, «той що постійно озирається назад», лякається відірватися від минулого, від косно-матеріальної звичності. Такому творчість Олеся Бердника може видатися просто несерйозним, ніби захмарно-повітряним фантазуванням. Але український фантаст завжди підсилює свою мрію Логосом, розумом, доказами, діалектичними побудовами, яскрава ілюстрація цьому — сорокасторінкова дискусія про походження життя і розуму на початку «Дітей Безмежжя». Його мрія, посилена Логосом перетворюються на тверду Віру і могутню Надію.

Недарма і не лише метафорично тут згадується Логос. Фантастичні романи, які виходили в світ, супроводжені пильним наглядом комуністичної цензури, за кожну ідею в яких доводилося з цензорами битися, ці романи стануть зрозумілі лише якщо ми будемо враховувати іншу оптику, оптику християнської віри автора. Не вузькоконфесійної віри, а тієї, яка об’єднує і в нещастях дуже різних людей, яку він відчув ще в юності. «В камері, де було біля двохсот душ, я відчув велику силу єдності. Вечорами, перед сном, галичани, гуцули ставали на коліна і співали пісенну молитву, що потрясала в’язницю. Наглядачі бігали, репетували, погрожували, а мелодія здіймалася до неба, колихала сфери: О Мати Божа, ми Твої Діти, не дай віками в тюрмах терпіти» — так згадував Олесь Павлович.

Над людиною-шукачем, людиною-титаном, що виходила у Зоряне Небесне Царство, над Іваном Загравою, Грицем Гуком, Святославом Барвицьким, Буревієм, Вогневиком вгадувався більш високий образ Боголюдини. Людина-титан сам був лише проекцією більш високої Абсолютної Людини, віра в Яку постійно збільшувала силу авторського оптимізму. Таємниця творчості Олеся Бердника уходить корінням в іншу таємницю — в тайну Христа. Христос в творчості Олеся Бердника це і легендарний Орі-о, який відмовляється від безсмертя, навіть від пам’яті про рідний гармонійний світ, підкоряється законам Земної Сфери, іде на багаторазову Голгофу в безлічі життів, щоб допомогти людям Землі здолати смерть. Його батько і мати, які подарували йому кристал всевідання Фо, які чекають його на рідній планеті А-мор (одночасно, якщо згадати латинську мову, ця назва означає, по-видимому Без-смертя і Любов) — це ніби його Божа сім’я. Таким же є і Полум’яне Серце, що прибув із-за меж нашого фізичного Всесвіту, з більш високих світів, щоб допомагати багатьом планетам Безмежжя. Це і Вайвасвата, який виводить атлантів — свій народ на нові землі. Це і Зоряний Корсар. Сам Олесь Бердник пише, що в постаті цього героя було зашифровано Христа. Зоряний Корсар — Горіор споріднений ім’ям з Орі-о, героєм «Дітей Безмежжя». В іменах, в зоряних іменах романів Бердника можна побачити й інші символи. Хіба в імені Корсар не може вгадуватися співзвуччя з іменем Христа (основа Корс, Хорс, Хрис-тос), отже тут може йтися про Зоряного Христа, хіба ім’я героя «Вогнесміху»Боголо не співзвучне, в чомусь, з іменем «Боголюдина»? Хіба Ізіда в романі «Покривало Ізіди»не є іменем і Істини, і відтак, можливо, самого Ісуса? «Я є путь, істина і життя». Такі символи загадковими зернами розсипані по всіх романах.

Тепер, освітлена оптикою духу, інакше виглядає вся побудова романів Олеся Бердника, а ми з товаришем лише на виставці, присвяченій 70-річному ювілею письменника в Українському Домі у грудні 1996 року нарахували близько 40 оригінальних книжок, а на виставці були далеко не всі твори. Не фантазування, а справжнє духовне бачення, не романтичні мрії, а міцна як алмаз віра в наявність Царства Правди, не ідеологічне оспівування комуністичного майбутнього, якого так багато було в радянській літературі в 50-60-роки, а образно — детальне змалювання Небесного Царства Христа. Хто має очі, той може побачити!