Иван Левицький - Світогляд українського народу. Ескіз української міфології

Прикмети упиря такі самі, як і прикмети відьми. Упирі люблять ссати кров, а за життя люблять дудлити горілку, як відьми люблять доїти, а часом і ссати молоко з корів, або доїти й кров; вони крадуть дощ, насилають засуху, перекидаються звірями й птицями так само, як і відьми. В домовині в упирів росте довге волосся, як і відьми люблять розпускати по плечах коси. В упирях ми <106> бачимо півміфічну істоту, таку саму як і відьми, тільки в чоловічому образі, од чого народна фантазія тільки трохи змінила поетичні фарби. Упир то демонічний образ хмари, то сам демон хмари, що висисає з неї дощ, змінюється на всякий спосіб і пропадає зовсім у небесному огні, в блискавці. На Червоній Руси в засуху й холеру палили упирів і відьом навіть на терновому вогні, а терновий огонь — то символ небесного огню, блискавки, і грає чималу роль в українській міфології. Сам вихор, що хапає упиреву душу, показує, що упир не хто інший, як сам демон вітру й хмар, втілений в образі червономордого п'яниці-знахаря.

Міф про вовкулаків не розвивається гаразд у народній фантазії. Кажуть, що вовками перекидаються самі знахарі, а часом обертають у вовків парубків, на котрих вони сердиті. Стрічаючи людей в лісі або в полі, вовкулаки не рвуть їх, а тільки жалібно дивляться їм в очі. Як їм хто кине хліба, то вони їдять, а овечок тільки душать, але не їдять. Хто догадається і назве вовкулаку людським йменням, то він зараз знов стає чоловіком. Кажуть, що вовкулаки ссуть кров як і відьми.

Віра у вовкулаків є у всіх індоєвропейських народів, а Поляки навіть вірять, що люди стають вовкулаками два рази на рік: на Коляду й на Купайла, тоді саме, як відьми збираються на Лису гору. Вовкулаки належать до одного міфічного типу з відьмами, відьмаками і упирями; вони півміфічні істоти, стоять на переході од зооморфічних до антропоморфічних міфічних образів хмар. У <107> народній міфології хмари часто описуються як череда вовків, а св. Юрія народна фантазія настановила пастухом вовчої череди, перенісши на нього прикмети громовика, як пастуха небесної череди. <108>

Цифри, оточені знаками менше ( <) та більше ( >) позначають сторінки книги паперового видання. Номери сторінок стоять після тексту відповідної сторінки. Якщо останнє слово сторінки переноситься на наступну, то номер сторінки стоїть перед таким словом ( Прим. оцифровувача ).

Пословицы Галицк. и Венг. Руси Вислоцк., 52, 95.

Чтенія Имп. Общ., 1864, 1, 53. Южно-русск. песни Метлинск., 342.

Чтенія Ими. Общ., 1864, 8, 19.

Там же, 19. Южно-русск. песни Метлинск., 57.

Труды Чубинск., III, 321.

Там же, 357.

Белорусск. песни Безсонова, 1, 3.

Чтенія Имп. Общ., 1864, 8.

Приказки Номиса, 2.

Труды Чубинск., III, 346.

Южно-русск. песни Метлинск., 613, 614.

'Чтенія Имп. Общ» 1866, 1, 113, 614; 1864, 1, 50, 89. Труды Чубинск., III, 162,286. Малорусск. сборн. Мордовц., 349.

Стеблів Канівськ. пов.

Чтенія Имп. Общ., 1864, 1, 81, 85, 86.

Южно-русск. песни Метлинск., 331.

Чтенія Имп. Общ., 1864, 1, 87.

Труды Чубинск., III, 181.

Чтенія Имп. Общ., 1864, 1, 80, 82, 89.

Чтенія Имп. Общ., 1864, 84, 87.

Труды Чубинск., III, 402, 403.

Чтенія Имп. Общ., 1866, 1, 611.

Поэтич. воззр. Славян Афанасьева, III, 121.

Труды Чубинск., III, 440.

Чтенія Имп. Общ., 1864, 1, 61, 62, 63, 65, 68, 69. Южно-русск. песни Метлинск., 334, 335, 337, 338.

Чтенія Имп. Общ., 1864, 1, 53. Южно-русск. песни Метлинск., 57.

Поэтич. воззр. Славян Афанасьева, І, 265.

Чтенія Имп. Общ., 1864, 1, 59, 60, 66, 1866, 1, 610.

Приказки Номиса, 10.

Чтенія Имп. Общ., 1864, 1, 8, 16, 17, 57.

Поэтич. воззр. Славян Афанасьева, І, 558.

Труды Чубинск., III, 270.

Чтенія Имп. Общ., 1864, 1, 2, 62, 154; 1866, І, 604; 1864, 1, 48.

Чтенія Имп. Общ., 1864, 1, 65; 1866, 1, 610.

Там же, 71, 94.

Чтенія Имп. Общ., 1864, 1, 47.