Helen Fisher - Чому ми кохаємо

Коли лютневі заметілі вбирають луки острова Хоккайдо в Японії в зимові шати, самець лисиці починає приділяти самиці пильну увагу, постійно спостерігає та невідступно йде за нею. Коли лисиця зупиняється перепочити, лис підстрибує до неї, лиже й покусує її мордочку, а потім крутиться поруч, коли вона знову мчить уперед. У снігу неприємно пахне його сеча. Це шлюбний сезон. І поки цей мускусний запах розноситься морозяним повітрям, пара лисів залицяються одне до одного та спаровуються знов і знов упродовж приблизно двох тижнів. Потім вони мітять територію в лісах і на полях та риють кілька лігв, де вирощуватимуть молодняк.

Чи лисиці кохають?

Виняткова енергія, зосередженість на партнері, нав’язливе переслідування, ніжні облизування та покусування, якими лиси наділяють одне одного, безумовно, нагадують кохання людей. І лисиці – лише один з багатьох видів, які демонструють певні аспекти романтичних почуттів.

На початку шлюбного сезону чи періоду спаровування багато видів вибирають конкретного партнера й зосереджують свою увагу на цьому «особливому» індивіді, часто ігноруючи все інше довкола себе. Вони віддано слідують за ним або нею. Вони поплескують, цілують, щипають, труться носом, погладжують, підштовхують, лижуть, смикають або грайливо переслідують обранця. Дехто співає. Дехто ірже. Дехто вищить, каркає чи гавкає. Дехто танцює. Дехто красується. Дехто чистить пір’я. Дехто переслідує. Та більшість граються. На пасовищах Серенґеті в Африці, в джунглях Амазонії, в арктичній тундрі великі та дрібні істоти залицяються з непересічною енергією. Труднощі посилюють їхнє прагнення, так само як перешкоди посилюють пристрасть у людей. І багато хто стає власником – ревниво охороняє партнерку від інших женихів, доки не мине період розмноження.

Такі риси залицяння нагадують деякі ознаки любовної пристрасті в людей. Тому, на мою думку, тварини теж кохають. Більшість істот, мабуть, відчувають цей магнетизм лише кілька секунд; інші, схоже, бувають охоплені пристрастю годинами, днями або тижнями. Але тварини таки відчувають якийсь потяг до обраних ними «особливих» індивідів. Багато хто навіть закохується з першого погляду. Я переконана, що людське кохання зрештою виникло з такого «тваринного потягу».

«Очевидно, що то було кохання з першого погляду, бо вона ніжно плавала довкола новенького, виказуючи свою прихильність»1. Чарльз Дарвін описував самицю крижня, яка упадала за самцем шилохвоста, качки іншого виду. Усі ми помиляємося.

Дарвін уважав, що тварини відчувають потяг одне до одного. Дрози, тетеруки, фазани – ці та багато інших птахів, писав він, «закохуються одне в одного»2. Власне, Дарвін стверджував, що всі вищі тварини поділяють «схожі пристрасті, потяги та емоції, навіть складні, такі як ревнощі, підозріливість, конкуренція, вдячність і великодушність». Вони «навіть мають почуття гумору, виказують здивування та допитливість».

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

З вірша Джона Кітса «До грецької урни» (переклад В. Мисика). (Тут і далі прим. перекл., якщо не зазначено інше.)

Переклад В. Мисика.

Переклад Б. Тена.

Переклад В. Мисика.

Переклад І. Стешенко.

Переклад І. Стешенко.

Переклад Й. Кобіва, Ю. Цимбалюка.

Переклад Й. Кобіва, Ю. Цимбалюка.

Переклад І. Огієнка.

Переклад У. Головач.

Переклад В. Мисика.

Переклад В. Коротича.