Ліз Бурбо - Хто ти є? Як прийняти себе та зрозуміти інших

Що думаєш про своїх дітей? Гадаєш, син лінивий і нічого путнього з нього не буде? Якщо далі живитимеш такі турботи, то, зрештою, вони справдяться. На твою думку, син є й буде невдалий. Може, він матиме геть інакший вигляд у своїх очах та в очах інших. Однак саме у твоєму сприйнятті, у тому світі, який ти створила, є лише запропалий хлопчик, бо ти так вирішила. З цієї причини кожен індивід має відмінне від інших сприйняття світу: ми бачимо не реальну річ, а свої думки про неї. Тоді чому б тобі не скористатися цією великою силою й не почати уявляти те, чого ти насправді хотіла б, точно таким, як бажаєш?

Що ти думаєш про себе, коли дивишся на відображення в дзеркалі? Чи думаєш щороку перед своїм днем народження, що постарішала? Насамперед люди старішають, бо думають про старість. Якби людство не вигадало дні народження, ніхто ніколи б і не думав про вік! Минали б роки, а ми навіть не знали б, що кожні триста шістдесят п’ять днів старішаємо. Цей концепт старіння був би невідомий, і ми, безперечно, старішали б набагато повільніше.

Одного разу новий працівник був вражений міццю президента компанії, який у 80 з хвостиком працював на повну ставку, і спитав: «Скільки вам років?» Вісімдесятирічний керівник відповів: «Синку, мій вік – це не моясправа!» Так цей пан винайшов рецепт молодості!

Чи спадає тобі на думку, що чогось у житті замало? Якщо в тебе є постійна потреба, щоб хтось наповнював твоє життя, у тобі живе думка чи відчуття, що чогось бракує. Однак коли контактуєш зі своїм внутрішнім БОГОМ, то маєш грандіозну й потужну творчу енергію, з якою не може виникнути відчуття нестачі в будь-чому. Поглянь на природу довкола. Так багато чого можна навчитися, споглядаючи її! Поглянь, наприклад, на маленьких диких звірят: хіба їм чогось бракує? Ними опікується природа, і вони виживають. А коли звірята помирають – це не трагедія, а природний процес.

Коли думаєш про свій рахунок у банку, то кажеш собі: «У мене є лишень стільки-то грошей»? Коли думаєш про заробітну плату, то стверджуєш: «Я заробляю тільки це»? Як часто порівнюєш себе із заможнішими людьми? Коли дивишся телевізор, у тебе виникає враження, що чогось бракує? Здається, що в людей з ілюзійного телевізійного світу є все… Думай далі, скільки всього ще бракує, і стовідсотково цей дефіцит буде обов’язковою частиною твоєї реальності.

Думаєш, у твоєму житті замало любові? Думаєш, тебе недостатньо люблять? Замість того щоб живити ці помисли, набагато приємніше почати дарувати любов і бути щедрою у всьому. Даруй час, енергію, гроші, любов, захоплення, красиві слова. Коли будеш віддавати, нічого не очікуючи натомість, то усвідомиш, яка ти багата, адже можеш стільки подарувати. Так ти плекатимеш думку, що маєш більше, ніж потрібно, бо можеш собі дозволити віддавати й дарувати.

Кажуть, бути бідним – це велика моральна злиденність, адже бідний уміє тільки брати й не вміє віддавати. До найвеличніших законів процвітання належить таке правило: щоб щедро отримувати, навчися повсякчас віддавати. Даруючи, ти починаєш думати, як багато маєш. Як і будь-які інші думки, ця впливає на якість життя. Як наслідок, ти притягуватимеш у своє життя щораз більше достатку.

Отже, якщо часом думаєш, що не завжди отримуєш бажане, що чогось хочеш і відчуваєш нестачу, пам’ятай: це стається тому, що у твоїй голові живе така думка й саме вона веде тебе до злиднів. Нещодавно я дізналася одну вправу, яка дає змогу пропрацювати це, і вона здалася пречудовою. Тому хочу поділитися нею з тобою. Отже, напиши перелік п’яти матеріальних чи нематеріальних речей (гроші, симпатія, компліменти тощо), у яких відчуваєш нестачу. Тоді знайди спосіб протягом наступних двадцяти чотирьох годин подарувати дещицю кожної з п’яти речей. Щоразу, коли віддаватимеш, роби глибокий вдих-видих і кажи собі: «Те, що віддаю, мені повернулося сторицею». Виконуй цю вправу щодня протягом тижня, і неодмінно дещо зміниться в тому, як ти мислиш і що отримуватимеш.

Ти в комусь сумніваєшся? Здається, що тебе обманюють чи хочуть щось вкрасти? Зрозумій, звідки беруться ці сумніви й острахи. Якби ти сама не була така, то ніколи не змогла б подумати так про ближнього. Якщо вважаєш, що тебе дурять чи обкрадають, то придивися уважніше до себе, може, це ти крадеш щось в інших або намагаєшся обвести круг пальця. Якщо не спробуєш зазирнути в глиб своєї душі, то так і зводитимеш на людей наклепи, і, зрештою, з тобою трапиться те, чого дуже боїшся. Тоді ти, безперечно, скажеш собі: «Я так і знала, що цим усе скінчиться! Щось усередині підказувало, що вона спробує пошити мене в дурні!» І будеш щаслива, знайшовши привід виправдати свою гординю. Твоє раціо також пишатиметься собою, так що підживить гординю, і вона роздується ще більше. Люди такі пихаті, що готові страждати, аби виправдати цю пиху.