Ліз Бурбо - Хто ти є? Як прийняти себе та зрозуміти інших

Тож звідки взялося це одвічне «треба»? Хто вирішив, що треба, а що не треба робити? У ТЕБЕ ЗАВЖДИ Є ВИБІР!Ти завжди можеш сказати: «Ні, цього не треба! Це моє життя, і тільки я вибираю, що робитиму. Мій вибір має ціну. Чи готова я її сплатити?» Ось це все, на що варто орієнтуватися. Коли вагаєшся, йти працювати чи зайнятися чимось іншим, ретельно обдумай, чого тобі вартуватиме така альтернатива. Спитай себе, чи готова на таку плату. Якщо ні, просто зроби вибір на користь роботи. Звісно, ти не вперше це вирішуєш, але раніше взагалі не була готова визнати наслідки неявки на роботу. Тепер ти усвідомлюєш, що робиш власний вибір, і це допоможе вийти з-під влади «треба» й позбутися відчуття примусу та обов’язку. Коли вирушаєш на роботу зі словами: «Я вирішила піти на роботу, бо не хочу сплачувати ціну за те, щоб на неї не піти», то активуєш абсолютно іншу енергію, ніж та, яку активувала б, якби пішла на роботу, відчуваючи примус. Бо коли працюєш, відчуваючи це, то повертаєшся ввечері додому абсолютно спустошеною й виснаженою. Робочий день здається нескінченним, бо ти проживаєш його як жертва примусового обов’язку.

Тепер усвідомлюєш важливість вибору? Вибирати – це один з найбільших привілеїв людини.Ми – єдині істоти, які мають такі привілеї. У світі мінералів, рослин і тварин немає привілеїв вибирати. Наприклад, курча не може вибирати, де опинитися: у нього одна перспектива – зрештою потрапити на чийсь обідній стіл…

Ти – людина, тож можеш вибирати. Коли промовляєш «треба», то, на жаль, втрачаєш зв’язок із цією великою владою. Ба більше, що менше ти маєш влади над своїм життям, то більше намагаєшся контролювати інших. Цей феномен дуже поширений на нашій планеті. Щойно усвідомиш, на що спроможна, щойно перебуватимеш у безперервному контакті з власною силою, тоді аж ніяк не захочеш домінувати над іншими. І все почне здаватися тобі таким легким! Уяви, скільки енергії можна буде використовувати собі на користь, якщо перестати її витрачати на те, щоб маніпулювати іншими.

Поширені фрази, зокрема «думаю», «мабуть», «мені здається», «це ніби»тощо, вказують, що, говорячи про себе, людина перебуває в процесі аналізу. Наприклад, якщо я спитаю: «Як ти почуваєшся?» і відповідь буде: «Думаю, я шокована!», то ти кажеш мені, що аналізуєш свої емоції. Якщо ж, навпаки, відповіси: «Я шокована!», то ти справді переживаєш те, про що кажеш. Фраза «думаю, я шокована» не виражає того, що стається всередині тебе. Спитай у свого оточення, чи часто вони чують від тебе фразу «думаю, що…» Якщо так, це може вказувати, що ти втрачаєш зв’язок зі своєю справжньою сутністю: натомість слухаєш лише голос раціо, а отже, розумієш тільки верхівку айсберга своєї особистості.

Як часто ти кажеш: «Я не здатна»? Подумай, звідки виникає щире переконання, що ти на щось не здатна. Замислись, чи доклала ти зусиль, щоб утілити те, що, як здається, не до снаги. Перевір, може, ти усвідомиш, що здатна зробити набагато більше, ніж вважаєш. Насправді сила твого слова безмежна.

А як часто під час розмов з твоїх губ злітає слово «послухай!»? Його постійно використовує переважна більшість людей. Коли наказуєш слухати, виявляєш авторитаризм і пиху. Однак ніхто не зобов’язаний тебе слухати! І найхимерніше те, що люди, які часто наказують іншим: «Послухай!», самі не люблять авторитаризму, тому бурхливо на нього реагують. Розуміння того, що використовуєш це слово, допоможе ліпше побачити себе й визнати, що ти теж – авторитарна особистість, хоч, може, себе такою й не вважаєш. Авторитаризм, як і будь-яка людська риса чи властивість, може працювати на користь або шкодити. Усе залежить від того, як нею користуватися. Якщо ти авторитарна, бо прагнеш допомагати ближньому чи спрямовувати й бути лідером, – браво! Однак якщо ти авторитарна, бо хочеш домінувати над іншими чи змінювати ближнього, то було б добре переглянути те, як використовуєш цю рису.

Багато людей коментують фантастичні речі такими словами: «Це лячно!», «Жах який!», «Просто огидно!», «Це неможливо!», «Це нереально!»А ти часто використовуєш подані фрази? Чи, наприклад, фрази: «Страх як гарно!» або «Це так чудово, що неможливо повірити!» Якщо так, то згаданими словами ти блокуєш цілющу енергію. За цими вигуками глибоко сховане відчуття, що ти не заслуговуєш усього того добра. У такому разі навіщо йому знову з’являтися у твоєму житті, коли ти реагуєш переконанням: «Ні! Я цього не заслужила»?