Ліз Бурбо - Хто ти є? Як прийняти себе та зрозуміти інших

Коли вживаєш слова «Я не мала» в таких фразах: «Я не мала лягати спати так пізно!», «Я не мала стільки витрачати!», то кажеш: «Це саме те, що хочу робити, але якоїсь миті я вирішила, що так чинити недобре, нераціонально, неправильно…» Тобто, коли хочеш зробити щось, а ідея «що це не раціонально» все-таки перемагає, ти перестаєш чути свої справжні потреби. Усе почав контролювати інтелект: він раціоналізує й приймає рішення замість тебе. На інтелект так само впливають рішення, які ти прийняла ще змалку, коли поняття «добре» й «погано» були головними як у твоєму житті, так і в житті всіх людей з твого оточення. Отже, рішення, які приймаєш, базуються переважно на цих поняттях «добре» і «погано», а не на твоїх істинних бажаннях. Насправді ж, коли ти вирішиш, що хочеш вкладатися спати пізно, хочеш витрачати кошти і маєш на це право, якщо вирішиш, що не маєш нікому ні про що звітувати, то – як наслідок – зорганізуєш себе й проживеш новий досвід собі на користь. Бо ж щоразу, коли лягаєш пізно зі словами: «Я не мала вкладатися в ліжко так пізно!», ти породжуєш у собі відчуття провини, через яке наступного дня прокидаєшся вдвічі більш втомленою! Коли витрачаєш кошти, думаючи: «Я не мала тринькати гроші!», то через відчуття провини не зможеш уповні насолодитися придбаним. Коли купуємо щось і почуваємося через це винними, то згодом часто буває, що придбану річ чи то ламаємо, чи то губимо: бо ж улаштовуємо собі покарання за те, що її купили. Тому надзвичайно важливо чути свої справжні потреби, а не голос раціо.

Коли використовуєш слова «Я мала б…», ти вимагаєш від себе чогось майже нереального, що потребує багацько енергії. «Я мала б тренуватися щодня!», «Я мала б бути більш терплячою з дітьми!», «Я мала б завершити навчання!» Коли вимовляєш таке, ти насправді кажеш: «Було б ліпше, якби…(знову-таки, наші уявлення про «добре» і «погано»!), але не хочу цього робити». Якщо, незважаючи ні на що, намагаєшся реалізувати оце «Я мала б», ти чиниш усупереч своєму справжньому бажанню. Знову-таки, голос раціо за допомогою понять «добре» та «погано» перемагає й керує твоїм життям.

Тепер починаєш усвідомлювати важливість слів? Дослухайся до інших, дослухайся до себе – і ліпше зрозумієш та пізнаєш свій внутрішній світ.

Щоразу, коли кажеш: «У мене не було часу»чи будь-яку іншу варіацію цієї фрази, ти сама собі розказуєш побрехеньки. Те, що в тебе немає на щось часу, – ілюзія… Насправді ти – ні більше ні менше – вирішила робити щось важливіше чи цікавіше. Будь із собою більш щирою! Замість плести мандрони, ліпше просто визнай: ти не зробила чогось не тому, що не мала часу. У тебе є абсолютне право вибирати, чим хочеш займатися, і не потрібно виправдовуватися, якщо твої пріоритети змінюються.

Якщо трапляється, що використовуєш вислів «вбивати час», зрозумій: ти марнотратиш найціннішим (часом!). Кожну хвилину існування потрібно використовувати, щоб шукати й жити довершено тут і зараз, а не вбивати час. Слово «вбивати» не мали б уживати в жодній мові. Його використання свідчить про внутрішнє насилля. Якщо раптом трапляється, що ти висловлюєшся щодо іншої людини, на яку гніваєшся: «Я її вб’ю!», то придивися до насилля й жорстокості всередині себе. Найчастіше вони шкодять насамперед тобі, бо можуть накопичуватися і з часом провокувати серйозні захворювання або спричиняють появу жорстоких людей у твоєму оточенні. Ми з’явилися на Землі, щоб любити, а не вбивати!

Ми також багато використовуємо дієслово «намагатися»в усіх можливих ситуаціях, коли йдеться про якийсь намір. Коли вживаєш це слово в такому значенні, то кажеш про те, що насправді не вирішила втілювати задумане. Уяви, наприклад, що ви з людиною домовляєтеся зустрітися завтра ввечері о шостій у ресторані і тобі відповідають: «Я намагатимуся прийти!» Схоже, що та людина прийде? З імовірністю 90 % вона проігнорує рандеву. Найнезначніша дрібна перешкода завадить їй потрапити на зустріч, адже, говорячи «Я намагатимуся прийти», вона виказує, що не дуже зацікавлена. І навпаки, якщо почуєш: «Буду там о шостій, можеш на мене покластися!», на 90 % можна бути впевненою, що людина прийде. Тобто щоразу, коли кажеш щось на кшталт: «Я намагалася з ним поговорити» чи «Я намагалася зрозуміти» тощо, ти насправді не хочеш цього робити.

Є одне слово, яке ми використовуємо сотню разів щодня, – славнозвісне «треба». Якби ти записала всі свої розмови на диктофон, то буквально була б ошелешена неймовірно великою кількістю разів, коли воно злітає з губ. Щоразу, коли використовуєш це слово у своїй голові. Тоді замість тебе вирішують поняття «добре» й «погано». Знаєш, ті, хто вчиняє якось, тому що так потрібно вчиняти, думати чи казати, зрештою завжди втрачають силу. Вони почуваються підневільними, бо всередині якийсь закон їм вказує: «Це треба робити, у тебе немає вибору!»