Еріх Фромм - Втеча від свободи

Jacob Burckhardt, The Civilization of the Renaissance in Italy, The Macmillan Co., New York, 1921, p. 129. (Прим. авт.)

Там само, с. 5. (Прим. авт.)

Там само, с. 129. (Прим. авт.)

Основну тезу Буркгардта підтверджували й доповнювали одні науковці та спростовували інші. Більш-менш у тому ж напрямі аргументує у своїй праці В. Дільтей (Weltanschauung und Analyse des Menschen seit Renaissance und Reformation, in Gesammelte Schfriften, Teubner, Leipzig, 1914), так само, як і дослідження Е. Кассірера «Individuum und Cosmos in der Philosophie der Renaissance». Натомість Буркгардта різко критикують інші дослідники, зокрема Й. Гейзінга (Das Problem der Renaissance in Wege der Kulturgeschichte, Drei Masken Verlag, München, 1930, p. 89 ff.; cf., а також у його праці: Herbst des Mittelaters, Drei Masken Verlag, München, 1924) стверджував, що Буркгардт недооцінив ступінь подібності життєвих умов широких мас в Італії та в інших країнах Європи в добу пізнього Середньовіччя; що Буркгардт вважає початком Відродження приблизно 1400 рік, але основна маса матеріалу, яку він використовує для ілюстрації своїх тез, узяті з XV і навіть XVI століття; що Буркгардт недооцінив християнський характер Відродження і переоцінив значення язичницьких елементів; що індивідуалізм є не головною тенденцією культури Відродження, а лише однією з багатьох тенденцій цього періоду; що Середньовіччя не було настільки позбавлене індивідуалізму, як це зображує Буркгардт, і тому його логіка протиставлення Середньовіччя і Відродження є хибною; що Відродження залишалося слухняною до влади епохою тією ж мірою, що й Середньовіччя; що середньовічний світ був не надто ворожий щодо світських радощів, а Відродження – не таким щодо них оптимістичним, як вважає Буркгардт; що установки сучасної людини – в сенсі прагнень до особистих досягнень і розвитку індивідуальності – в епоху Відродження існували лише в зародковому стані; що вже в XIII столітті трубадури розвивали ідею про благородство серця, а з іншого боку, Відродження не порвало з середньовічною концепцією особистої вірності та служби комусь, хто перебуває на вищих сходинках соціальної ієрархії.

Водночас мені здається, що навіть якщо ці аргументи правильні в усіх деталях, вони не спростовують головної тези Буркгардта. Аргументи Гейзінги, по суті, вибудовані за таким принципом: Буркгардт помиляється, тому що частина явищ, які він приписує Відродженню, існували в Західній і Центральній Європі вже в пізньому Середньовіччі, а деякі інші з’явилися лише після епохи Відродження. Це аргументи того ж роду, як і ті, що використовувалися проти всіх концепцій, які протиставляють середньовічне феодальне суспільство сучасному капіталістичному. Все сказане вище про такі аргументи взагалі є правильним, зокрема й щодо критики на адресу Буркгардта. Буркгардт приймав суттєві кількісні зміни, які насправді мали якісний характер, але він був настільки проникливий, що зумів розпізнати саме ті особливості розвитку, тенденції, які в історії Європи привели через кількісні зміни до якісних. Цій проблемі присвячене прекрасне дослідження Чарлза Е. Трінкгауза (Charles E. Trinckhaus, Adversity’s Noblemen, Columbia University Press, New York, 1940), що містить конструктивну критику Буркгардта на основі аналізу поглядів італійських гуманістів на щастя. З точки зору проблематики, розглянутої у цій праці, особливо цікавими є його зауваження з приводу невпевненості, покори й відчаю, що виникають у результаті посилення конкурентної боротьби за виживання й успіх (с. 18). ( Прим. авт. )

Див. також: Huizinga, p. 159. (Прим. авт.)

Див. також аналіз Петрарки Дільтеєм ( цит. роб. , с. 19 ff.) та роботу Trinkhaus, Adversity’s Noblemen. (Прим. авт.)

Цит. роб., с. 139. (Прим. авт.)

Фуґґери були одним із найбільших торговельних і лихварських домів Європи у XV – ХVII століттях, родом із південної Німеччини (м. Аугсбург), що позичали гроші монархам, відіграли важливу роль у розвитку європейської та світової економіки; торгували металами, в тому числі й дорогоцінними, були одними з перших, хто впроваджував монополії в металургії.

Див.: Max Weber, The Protestant Ethic and the Spirit of Capitalism, Charles Scribner’s Sons, New York, 1930, p. 65. (Прим. авт.)

Див.: Ernst Troeltsch, Renaissance und Reformation, Vol. IV, Gesammelte Schriften, Tübingen, 1923. (Прим. авт.)

Поданий тут огляд економічної історії пізнього Середньовіччя й періоду Реформації спирається в основному на ці праці: Lamprecht, Zum Verständnis der wirtschaftlichen und sozialen Wandlungen in Deutschland vom 14. zum 16. Jahrhundert, Akademische Verlagsbuchhandlung J.C.B. Mohr, Zeitschrift für Sozial- und Wirtschaftsgeschichte, Freiburg i.B. und Leipzig, 1893. (Прим. авт.)