Еріх Фромм
Втеча від свободи
© Erich Fromm, 1941, 1969
© Hemiro Ltd, видання українською мовою, 2019
© Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», переклад і художнє оформлення, 2019
***
Якщо я не (стою) за себе, то хто (стане) за мене?
Якщо я тільки за себе, то хто ж я?
Якщо не зараз – коли?
Вислів із Талмуду, Мішна, Абот
Ані небесним, ані земним, ані смертним, ані безсмертним не створили ми тебе так, щоб ти міг бути вільним згідно зі своєю волею та честю, бути собі самим творцем і будівничим. Тільки тобі дали ми зростання та розвиток за твоєю вільною волею. Ти несеш у собі сім’я вселенського життя.
Піко делла Мірандола, «Промова про людську гідність»
Тож ніщо не є незмінним, окрім вроджених та невідчужуваних прав людини.
Томас Джефферсон
Передмова І (до першого видання)
Ця книжка є частиною великого дослідження структури характеру [1] У деяких перекладах словосполучення character structure зазвичай передають просто як «психіка», хоча Фромм запровадив саме концепцію структури характеру (нім. Charakterstruktur ) як сукупності передумов потягів і прагнень людини разом із формами їх проявів. (Тут і далі прим. перекл., якщо не зазначено інше.)
сучасної людини, а також проблем взаємодії між психологічними та соціологічними чинниками суспільного розвитку, над яким я працюю вже кілька років і на повне завершення якого знадобилося б значно більше часу. Теперішні тенденції політичного розвитку і їхня загроза найбільшим досягненням сучасної культури – індивідуальності та унікальності людини – змусили мене урвати роботу над проблемою загалом і зосередитися на одному аспекті, ключовому для культурної і соціальної кризи наших днів: на значенні свободи для сучасної людини. Моє завдання в цій книжці було б істотно легшим, якби я мав можливість відіслати читача до завершеного курсу, присвяченого структурі характеру людини в сучасній культурі, оскільки значення свободи можна повноцінно зрозуміти лише через аналіз згаданої структури. Тож мені доводиться звертатися до певних концепцій і висновків, не розкривши їх так, як би я це зробив у повному викладі. Деякі надзвичайно важливі проблеми я порушив лише побіжно, а іноді й зовсім мусив їх пропустити. Проте я вважаю, що психолог має зробити свій внесок у розуміння сучасної кризи невідкладно, навіть пожертвувавши бажаною повнотою викладу.
Підкреслюючи значення психологічного аспекту теперішньої ситуації, на мою думку, ми аж ніяк не переоцінюємо вагу психології. Основним суб’єктом соціального процесу є індивід, його бажання і страхи, пристрасті й роздуми, схильність до добра чи зла. Щоб збагнути динаміку суспільного розвитку, ми повинні розуміти динаміку психічних процесів, що відбуваються всередині індивіда, точнісінько так, як для розуміння індивіда нам треба розглядати його в контексті культури, яка його формує. Основна ідея цієї книжки полягає в тому, що сучасна людина, звільнена від пут доіндивідуалістичного суспільства, які давали їй спокій та водночас обмежували її, не здобула свободи в сенсі реалізації індивідуального «я» [2] Ужитий тут Фроммом термін self є багатозначним і може по-різному перекладатися українською, залежно від напрямів психології, зокрема і як «самість», але також і «я» людини в значенні основи особистості.
, тобто вираження її інтелектуальних, емоційних і чуттєвих здібностей. Свобода хоч і принесла людині незалежність і раціональність, але й зробила її ізольованою, а отже – стривоженою та безсилою. Ця ізоляція нестерпна, тож людина має кілька альтернатив: або втекти від тягаря свободи до нової залежності, нового підпорядкування або просуватися далі аж до повної реалізації позитивної свободи, заснованої на унікальності та індивідуальності кожного. Хоча ця книжка є радше діагнозом, ніж прогнозом, і не вирішенням, а лише аналізом проблеми, результати нашого дослідження можуть скоригувати напрям необхідних дій, бо розуміння причин тоталітарної втечі [3] Тут Фромм уживає у значенні «втеча» не escape, а flight , що, зокрема, означає і втечу від супротивника.
від свободи є передумовою будь-якої дії, спрямованої до перемоги над силами тоталітаризму.
Я висловлюю подяку всім друзям, колегам та учням за стимулювання і конструктивну критику моїх думок. Читач знайде в примітках посилання на авторів, яким я найбільше зобов’язаний ідеями, викладеними в цьому виданні. Особливо я хочу подякувати тим, хто безпосередньо сприяв її завершенню. Передовсім міс Елізабет Браун, що допомогла мені своїми неоціненними порадами та критичними зауваженнями в упорядкуванні цієї книжки. Крім того, Т. Вудгаузу за його велику допомогу в редагуванні рукопису і д-ру А. Зайдеману в сприянні щодо порушених у цьому виданні філософських проблем.
Читать дальше