Еріх Фромм - Втеча від свободи

На противагу поглядам Фройда, аналіз, запропонований у цій книжці, ґрунтується на припущенні про те, що ключовою проблемою психології є особливий тип зв’язку [11] В оригіналі вжито слово relatedness, що, зокрема, означає пов’язаність (особливо понять), але також спорідненість. індивіда зі світом, а не відносини задоволення чи фрустрації якоїсь інстинктивної потреби. Ба більше, в основі цього аналізу також лежить припущення про нестатичність відносин між людиною та суспільством. Це припущення є протилежним до такої картини, у якій з одного боку – індивід, у якого природою закладено певні потреби, а з іншого – суспільство, що задовольняє їх або відмовляє людині у втамуванні цих вроджених поривів. Звісно, існують такі спільні для всіх людей потреби, як голод, спрага, секс, але характери людини відрізняє одне від одного інше: любов і ненависть, жадоба влади і прагнення до підкорення, насолода від чуттєвих переживань і страх перед ними, – а це вже продукти соціального процесу. Найкращі, так само й найогидніші схильності людини не є частиною сталої, біологічно обумовленої природи людини – це результат соціального процесу, який формує людину. Інакше кажучи, функція суспільства не лише у придушенні (хоча воно, звісно, цим теж займається), а й у творенні. Природа людини, її пристрасті та тривоги є продуктом культури. Насправді сама людина – це найважливіший витвір і досягнення безперервних прагнень людства, запис яких ми називаємо історією.

Наріжним завданням соціальної психології є розуміння цього процесу творення людини в історичному розрізі. Чому конкретні зміни характеру людини відбуваються під час переходу однієї історичної епохи в іншу? Чому дух доби Відродження відрізняється від духу Середньовіччя? Чому структура характеру людини за монополістичного капіталізму відрізняється від аналогічної структури у ХІХ столітті? Зокрема, так ми з’ясовуємо, що з часів Відродження донині люди сповнені палких амбіцій здобути славу, і це прагнення, яке зараз видається нам цілком природним, було практично відсутнім у представників середньовічного суспільства [12] Пор.: Jacob Burckhardt, The Civilization of the Renaissance in Italy, The Macmillan Company, New York, 1921, с. 139 і далі. (Прим. авт.) . У той самий період люди розвинули в собі відчуття краси природи, якого до того не мали [13] Там само, с. 299 і далі. (Прим. авт.) . Знову ж таки, у країнах Північної Європи від початку ХVI століття люди виробили в собі нову одержимість – жагу до праці, якої вільна людина в попередні періоди історії не мала.

Проте не людина створюється історією – історія твориться людьми. Розв’язання цієї, на перший погляд, суперечності і становить предмет досліджень соціальної психології [14] Пор. наукові здобутки соціологів Дж. Долларда і Г. Д. Лассвелла, антропологів Р. Бенедикта, Дж. Галловелла, Р. Лінтона, М. Мід, Е. Сепіра та застосування Кардинером психоаналітичних понять до антропології (Прим. авт.) . Її завдання – не просто показати, як пристрасті, бажання, тривоги [15] В оригіналі вжито термін anxiety, який означає психологічний стан тривожності, а також метушіння та неспокою. змінюються і розвиваються внаслідок соціальних процесів, а й виявити, як енергії людини, втілені в конкретні форми, своєю чергою перетворюються на продуктивні сили, що формують соціальний процес. Приміром, без жадання слави й успіху, як і без потягу до праці, не міг би з’явитися сучасний капіталізм. Без цих і без багатьох інших прагнень людині бракувало б стимулів поводитися відповідно до соціальних та економічних вимог сучасної торговельно-промислової системи.

З викладеного вище випливає, що подана в цій книжці точка зору відрізняється від поглядів Фройда саме тим, що виразно наголошує на незгоді з його інтерпретацією історії як результату психологічних процесів, які, на його думку, не є соціально обумовленими. Я так само категорично не погоджуюся з тими теоріями, що не зважають на роль людського чинника як динамічного елемента в соціальному процесі. Моя критика спрямована проти соціологічних теорій, які відверто прагнуть усунути психологічні проблеми з соціології (як, приміром, це робить Дюркгайм та його школа), а також проти тих, які тією чи іншою мірою пов’язані з біхевіоральною психологією. Ці теорії єднає припущення про те, що природа людини не має власної динаміки, а психологічні зміни слід розуміти в категоріях набуття і розвитку нових «звичок» у результаті адаптації до нових культуральних патернів [16] Ужитий тут термін pattern часто також перекладають як «схема» чи «модель», але в україномовній психологічній літературі цей термін зараз частіше передають як «патерн», так само, як і далі в цьому перекладі. . Хоча ці теорії й описують психологічний фактор, вони насправді зводять його до відгомону культуральних патернів. Лише динамічна психологія, основи якої було закладено Фройдом, по-справжньому визнає роль людського фактора, а не просто побіжно його згадує. Хоча якоїсь фіксованої людської природи не існує, ми також не можемо вважати її безмежно пластичною і здатною до пристосування до будь-яких умов без власної психологічної видозміни, тобто без своєї психологічної динаміки. Людська природа є результатом історичної еволюції, проте в ній закладено механізми й закономірності, а завдання психології – відкрити їх.