Еріх Фромм - Втеча від свободи

Важливий аспект справи криється в беззаперечному факті: люди взагалі не можуть жити без співпраці з іншими людьми. У будь-якій культурі людина, яка хоче вижити, змушена співпрацювати з іншими, чи то для захисту від ворогів або від загрозливих стихій природи, чи то для вироблення чи виготовлення чогось. Навіть у Робінзона Крузо був компаньйон П’ятниця, без якого він, мабуть, не тільки збожеволів би, а й, певно, помер. Кожен особливо гостро відчуває потребу в допомозі інших у дитинстві. Якщо зважати на те, що людське дитя неспроможне самостійно дбати про себе, то комунікація з іншими є для дитини питанням життя чи смерті, бо задовольнити свої базові потреби дитина без оточення не може. Найстрашнішою загрозою самому існуванню людини є цілковита самота.

Проте є й інший аспект, що робить потребу «належати» до чогось настільки важливою: факт суб’єктивної самосвідомості, спроможності думати, завдяки якій людина усвідомлює себе індивідуальною істотою, відокремленою від природи та від інших людей. Хоча ступінь такої усвідомленості відрізняється в кожної людини, як покаже наступний розділ, саме існування людини наштовхує її на суто людську проблему: усвідомлюючи власну окремість від природи та від інших людей, розуміючи це хай зовсім побіжно – через передчуття смерті, хвороби, старіння – людина неминуче відчуває свою незначущість і дрібність порівняно зі всесвітом та всіма іншими, які не є «нею», тобто цією людиною. Якщо вона не належить до якоїсь спільноти, якщо її життя не набуває якогось сенсу та спрямованості, то людина почувається порошиною, і відчуття власної нікчемності її пригнічує. Людина позбавляється можливості віднести себе до якоїсь системи, яка б спрямовувала її життя й надавала йому сенсу; в іншому випадку її переповнюють сумніви, які зрештою паралізують здатність діяти, а отже, і жити.

Наразі корисно підсумувати наш загальний підхід до проблем соціальної психології. Людська натура не є ані сумою вроджених, біологічно закріплених спонукань, ані мертвим відображенням культуральних моделей, до яких людина поволі пристосовується. Натомість вона є продуктом історичної еволюції і має свої вроджені механізми й закони. Природа людини підвладна певним незмінним факторам: необхідності задовольняти фізіологічні потреби й потреби уникати ізоляції та моральної самотності. Ми побачили, що індивід змушений прийняти спосіб життя, який корениться в системі виробництва й розподілу, властивої кожному окремому суспільству. У процесі динамічної адаптації до цього способу життя в індивіді розвивається низка потужних стимулів, що мотивують його почуття й дії. Індивід може усвідомлювати ці стимули, а може й не усвідомлювати, але в обох випадках вони є потужними і якщо вже виникли, то вимагають задоволення. Вони стають могутніми силами, які, своєю чергою, ефективно формують і сам соціальний процес. Як саме взаємодіють економічні, психологічні та ідеологічні фактори і які загальні висновки можна зробити щодо цієї взаємодії, розглядатиметься далі, під час аналізу Реформації та фашизму [18] У Додатку І я ретельніше розгляну загальні аспекти взаємозв’язку між фізіологічними та соціоекономічними силами. (Прим. авт.) . У розгляді цих питань ми зосереджуватимемося довкола головної думки книжки: людина, яка дедалі більше отримує свободу й переростає свою початкову єдність із природою та іншими людьми, стає індивідом, а отже, у неї немає особливого вибору, окрім як возз’єднатися зі світом у спонтанній любові та творчій праці або знайти собі якусь опору за допомогою таких зв’язків із цим світом, які відтак знищують свободу та індивідуальне «я» [19] Після того як я вже завершив роботу над рукописом цієї праці, було опубліковано збірку дослідження різних аспектів свободи Freedom, Its Meaning, заплановану й відредаговану R. N. Anschen, Harcourt, Brace & Co., New York, 1940. Особливо хочу відзначити розділи: H. Bergson, J. Dewey, R. M. MacIver, K. Riezler. Також варто згадати працю P. Tillich, Carl Steuermann, Der Mensch auf der Flucht, S, Fischer, Berlin, 1932. (Прим. авт.) .

Перед тим як перейти до основної теми – значення свободи для сучасної людини та чому і як вона намагається від неї втекти, – ми спершу розглянемо концепцію, яка, на перший погляд, здається дещо віддаленою від задуму книжки. Одначе саме ця концепція є необхідною передумовою для розуміння аналізу свободи в сучасному суспільстві. Я маю на увазі концепцію того, що свобода визначає людське існування як таке, ба більше – значення свободи змінюється відповідно до ступеня усвідомлення людиною себе як незалежної та окремої істоти.