Девід Бернс - Почувайся добре. Нова терапія настрою

НЕНСІ: Тоді чому я почуваюся поганою матір’ю?

ДЕВІД: Схоже, ви чіпляєте на себе наличку «погана мати», бо хотіли б проводити більше часу з сином, іноді почуваєтеся неповноцінною, а ще вам потрібно ліпше спілкуватися з Боббі. Однак автоматичний висновок, що ви «погана мати», не допоможе розв’язати такі проблеми. Це здається вам логічним?

НЕНСІ: Якби я приділяла синові більше уваги й більше йому допомагала, він міг би краще навчатися в школі й бути набагато щасливішим. Я відчуваю провину, коли йому щось не вдається.

ДЕВІД: Тож ви готові взяти на себе провину за його помилки?

НЕНСІ: Так, це моя провина. Тому я погана мати.

ДЕВІД: А за його досягнення ви теж себе хвалитимете? І за його щастя?

НЕНСІ: Ні, це його за таке потрібно хвалити, а не мене.

ДЕВІД: Це логічно? Що ви відповідатимете за синові невдачі, але не за його досягнення?

НЕНСІ: Ні.

ДЕВІД: Ви розумієте, до чого я хилю?

НЕНСІ: Так.

ДЕВІД: «Погана мати» – це щось абстрактне, у цілому Всесвіті немає жодної «поганої матері».

НЕНСІ: Точно. Однак матері можуть робити щось погане.

ДЕВІД: Вони просто люди, а люди роблять найрізноманітніші речі – добрі, погані й нейтральні. «Погана мати» – це просто вигадка, її не існує. Ось стілець. Це – предмет. А «погана мати» – то абстракція. Розумієте?

НЕНСІ: Я зрозуміла, але деякі матері досвідченіші й успішніші за інших.

ДЕВІД: Так, буває різний рівень материнських навичок. І майже в кожної матері достатньо можливостей, щоб удосконалюватися. Важливо не те, «Хороша чи погана я мати?», а «Які мої навички, у чому мої слабкі місця і як я можу вдосконалити себе?»

НЕНСІ: Розумію. Цей підхід має більше сенсу і так я почуваюся набагато краще. Називаючи себе «поганою матір’ю», я просто відчуваю, що нездарна, депресивна й не роблю нічого корисного. Тепер я бачу, до чого ви вели. Припинивши критикувати себе, я почну почуватися краще і, мабуть, зможу більше зробити для Боббі.

ДЕВІД: Правильно! Дивлячись під таким кутом, ви говорите про стратегії подолання проблем. Наприклад, які ваші материнські навички? Як ви можете почати їх удосконалювати? Саме це я вам запропонував би робити заради Боббі. Вбачаючи в собі «погану матір», ви втрачаєте емоційну енергію й відвертаєтеся від свого завдання – удосконалення материнських навичок. Це безвідповідально.

НЕНСІ: Так. Якщо перестану мучити себе цією думкою, почуватимусь набагато краще і зможу працювати над тим, щоб допомогти Боббі. Щойно припиню називати себе поганою матір’ю, почуватимусь краще.

ДЕВІД: Так. Отже, що ви зможете сказати собі, коли захочете промовити: «Я погана мати»?

НЕНСІ: Я можу сказати, що не варто ненавидіти всю себе, якщо розумію, що мені не подобається щось у Боббі або коли в нього проблеми в школі. Я можу спробувати визначити цю проблему, розібратися з нею й працювати над її розв’язанням.

ДЕВІД: Правильно. Тепер у вас позитивний підхід. Мені він подобається. Ви спростовуєте негативне твердження, а потім додаєте позитивне. Це мені подобається.

Потім ми попрацювали над тим, щоб відповісти на кілька «автоматичних думок», які Ненсі записала, отримавши дзвінка від учителя Боббі (див. табл. 4-4). Навчившись спростовувати самокритичні думки, вона відчула таке потрібне емоційне полегшення. Потім Ненсі вдалося розробити конкретні стратегії подолання проблем, покликані допомогти Боббі впоратися з його труднощами.

Таблиця 4-4.Письмове домашнє завдання Ненсі щодо проблем Боббі в школі. Схоже на «техніку трьох стовпчиків», але вона не вважала за потрібне записувати когнітивні викривлення автоматичних думок

Першим пунктом плану Ненсі було поговорити з Боббі про його негаразди, щоб з’ясувати, у чому проблема. Чи справді в сина труднощі, як говорить його вчитель? Як Боббі розуміє проблему? Чи справді він відчуває напругу і йому бракує впевненості? Чи стало йому останнім часом особливо складно з домашнім завданням? Ненсі розуміла: щойно вона отримає цю інформацію й визначить справжню проблему, зможе працювати над її розв’язанням. Наприклад, якщо Боббі скаже, що деякі предмети йому здаються вкрай складними, вона зможе розробити систему винагород, щоб заохотити сина виконувати додаткові домашні завдання. Ненсі також вирішила прочитати кілька книжок про виховання дітей. Її стосунки з Боббі поліпшилися, а його оцінки та поведінка дуже круто змінилися.