Саймон Сінек - Почни з Чому

Акакія Салатті, Джефф Сампер, Col. «Cruiser» Вілсбах та Стів Возняк.

Задовго до того, як з’явилася сама ідея цієї книжки, були всі ці люди та інші «любителі новинок», які хотіли дізнатися про ЧОМУ та за допомогою Золотого Кола побудувати свої підприємства. Ці спрямовані у майбутнє люди прагнули збагнути нову ідею і дуже допомогли мені в тому, щоб окреслити і сформулювати чимало деталей і нюансів цієї концепції. Я дуже вдячний Джеффрі Дзіковскі, Джену Подмору, Полу Ґаю, Калу Чену, Віктору Де Оліверія, Бену Роснеру, Крістоферу Бейтсу, Віктору Чану, Кену Табачнику, Ричарду Балтімору, Ріку Зіммерману, Рассу Наточе, Міссі Шорі, Морісу Стемпу, Ґейбу Соломону, Едді Ессесу та Елізабет Хеар, яка усвідомила цінність ЧОМУ у будівництві найціннішої організації з усіх — своєї родини. Дуже дякую Френ Бідерман-Ґросс, яка не лише є «любителем новинок» — вона змінила усе своє життя, щоб утілювати своє ЧОМУ в усіх його аспектах та спонукати інших до розуміння свого призначення, свого ЧОМУ. Дякую члену Конґресу США Херсет Сандлін, конґресмену Полу Гоудсу, та також члену Конґресу Елісон Шварц, від яких отримав чимало знань і підтримки, і вони так само пристрасно підтримують інших.

Протягом кількох років поруч зі мною були люди, які давали мені змогу перепочити і допомагали рухати мою справу вперед. Дякую Труді Болдвін, директору докторантури у сфері стратегічної комунікації в Колумбійському університеті (прекрасна програма), Джиму Бер’єну, який повірив у мене, та невтомному Джеку Дейлі, який навчав мене, П’єру Фоксу, Денісу Ґленнону, який підштовхував мене, Кевіну Ґьотсу, Тоні Ґомсу, Полу Ґамбіннеру, який власне «подав мені мою професію на срібній тарілочці», Памелі Моффа, Ріку Сапіо, який і зараз робить для мене багато доброго, Алані Вінтер та Метту

Вайсу за прохання поділитися своїми думками з широкою авдиторією, а також Діреку Вердмолдеру, який повірив у мене вже з самого початку.

Я дуже вдячний усім напрочуд розумним людям, з якими я познайомився у ВВС США, які не побоялися вийти за межі звичного і спробувати щось інше. Вони втілюють ЧОМУ ВВС США, а саме: знайти і реалізувати кращий спосіб робити те чи те. Я вдячний генерал-майору Ервіну Лесселу (який уперше представив мене у цьому відомстві), генерал-майору Вільяму Чемберсу, бригадному генералу Волтеру Ґівану, бригадному генералу Дешу Ямісону (який ніколи не припиняв вірити), генерал-майору Деррену Мак Дью, бригадному генералу (з призову) Мартіну Небауеру (який знає стільки, скільки я ніколи не знатиму), Крісті Нолта, бригадному генералу Жанет Теріаноста підполковнику Деде Голфілу (ви мені винні одну річ, ДеДе).

Я безмірно вдячний усім видатним людям, з якими мав відверті розмови, що стали поштовхом для багатьох ідей і зрештою сформували концепцію Золотого Кола та його складників. Дякую Кендрі Куппі, яка допомогла мені вийти із скрути наприкінці 2005 року, та Марку Куппі, який вказав мені правильний напрямок. Я вдячний Пітеру Вайбрау, який побачив проблему, що назріла в Америці, й допоміг мені зрозуміти нейрологію загалом. Я вдячний Кірту Ґанну, який завдяки своєму фантастичному вмінню розповідати наштовхнув мене на поняття розриву. Кожна розмова з Браяном Колінзом відкривала щось нове. Дякую Жорель Лааско, яка навчила мене досягати того, у що я вірю. Вільяму Урі, який показав мені шлях, яким я йду, а також генерал-лейтенанту Дейвіду Дептулі, який, очевидно, найрозумніший з усіх людей, яких я зустрічав, і який відкрив мені новий погляд на вирішення дуже складних проблем.

Моє розуміння ЧОМУ було б неповним без розмов, допомоги і підтримки Ніка Аскью, Ричарда Балтімора, Крістофера Беннетта, Крістін Беттс, Аріан де Бонвуазен, Скота Борнстайна, Тоні Конза, Вімала Дуггала, Дугласа Ферстіна, Натана Френкеля, Джі Нан Ґлазґоу, Камерона Геролда, Джона Гіллера, Моріса Каспі, Пітера Лафера, Кевіна Ленґлі, Нікі Лемон, Сета Ллойда, Брюса Лоуї,

Кори Лакер, Карла та Еґі Меллорі, Пітера Мартенса, Бреда Мелтзера, Нелла Мерліно, Ейлі Міллер, Джефа Морґана, Алана Ремера, Памели і Ніка Родіті, Елен Рор, Ланса Платта, Джефа Ротстайна, Браяна Скудамора, Енді Сіґела, Джона Степлтона, Руді Відала, учасників Зібрання Титанів 2007 та 2008 років, а також учасників єдиного проведеного Балу-містерії.

Я вдячний своєму старенькому дідусеві Імре Клаберу, завдяки якому зрозумів, що набагато цікавіше бути трішечки ексцентричним, аніж повністю нормальним. Вдячний моїм батькам, Стіву і Сьюзан Сінекам, які завжди казали мені: «Йди туди, куди тебе кличе твій барабан». Я вдячний Сарі — моїй дивовижній, чудесній сестрі, яка схвально ставиться до того, що моя голова десь у захмарній височині, й робить усе, щоб ногами я міцно стояв на землі.