Филипп Зимбардо - Ефект Люцифера. Чому хороші люди чинять зло

Студенти коледжу, які грали ролі охоронців і в’язнів в експериментальній в’язниці, яку ми створили в Стенфордському університеті влітку 1971 року, ніби відбилися в образах реальних охоронців у реальній іракській в’язниці у 2003 році. І я не лише все бачив на власні очі — я ніс відповідальність за створення умов, у яких такі злодіяння могли розцвісти буйним цвітом. Як науковий керівник проекту я розробив експеримент, у рамках якого серед нормальних, здорових, інтелектуально розвинутих студентів коледжу випадково розподіляли ролі охоронців і в’язнів у цілком реалістичній експериментальній «в’язниці», де вони мали провести декілька тижнів. Ми з моїми асистентами Крейґом Гейні, Куртом Бенксом і Дейвидом Джаффе хотіли краще зрозуміти деякі мотиви, що керували психологією в тюремних умовах.

Як звичайні люди звикають до облаштування такого закладу? Як дисбаланс влади між охоронцями і в’язнями відбивається на їхній повсякденній взаємодії? Якщо помістити хороших людей у погане місце, що переможе — люди чи місце? Чи можна уникнути насильства, звичного для більшості різних тюрем, у в’язниці, де перебувають хороші хлопці з середнього класу? Ось деякі питання, на які ми хотіли знайти відповіді у перебігу експерименту, що починався як звичайний дослід тюремного життя.

ЗАГЛИБЛЮЮЧИСЬ У ТЕМНИЙ БІК ЛЮДСЬКОЇ ПРИРОДИ

Наша спільна мандрівка, як сказав би Мільтон, може привести нас у «зриму пітьму». Вона приведе нас туди, де процвітає зло — в усіх значеннях цього слова. Ми зустрінемо безліч людей, які дуже погано поводилися з іншими, часто керуючись високими цілями, благородною ідеологією та моральними зобов’язаннями. Попереджаю, на нашому шляху ми зустрінемо демонів, утім, можливо, розчаруємося, побачивши, які вони банальні й наскільки вони схожі на наших близьких сусідів. З вашого дозволу я стану вашим провідником на цьому шляху і запропоную вам стати на місце цих демонів, попрошу поглянути на світ їхніми очима. Це допоможе вам побачити інтроспективну картину зла, відчути і пережити його. Іноді ця картина буде по-справжньому потворною. Проте лише придивляючись і намагаючись зрозуміти причини зла, його можна буде змінити, спинити, трансформувати за допомогою мудрих рішень і новаторських соціальних акцій.

Тлом для експерименту послугував підвал Джордан-холу, де міститься факультет психології Стенфордського університету. Я опишу його обставу, щоб ви відчули, як воно — бути в’язнем, охоронцем або суперінтендантом в’язниці в той час і в тому особливому місці. Про це дослідження багато відомо з медіа, воно було описане в деяких наших публікаціях, але ми ніколи не розкривали його історію повністю. Я розказуватиму вам про події так, як вони відбувалися: від власного імені, у теперішньому часі, у хронологічній послідовності, відтворюючи основні моменти кожного дня і кожної ночі. Потім ми поговоримо про значення і висновки Стенфордського в’язничного експерименту — етичні, теоретичні та практичні. Ми розширимо базу психологічних студій зла, відкривши деякі експериментальні та польові психологічні дослідження, які ілюструють вплив ситуативних чинників на поведінку особи. Ми простежимо деякі аспекти досліджень конформізму, покори, деіндивідуації, дегуманізації, відключення моралі та зла бездіяльності.

«Люди не заручники долі, вони заручники лише власного розуму», — сказав президент Франклін Рузвельт. В’язниця — метафора обмеження свободи і в прямому, і в переносному сенсі. Стенфордський тюремний експеримент, спочатку задуманий як символічна в’язниця, перетворився на реаліті-шоу в умах «охоронців» і «в’язнів». Які ще в’язниці ми собі створюємо? Як вони обмежують нашу свободу? Невротичні розлади, низька самооцінка, сором’язливість, упередження, ганьба і забобонний страх перед терористами — це лише деякі з химер, що не дають нам бути вільними і щасливими. Вони спотворюють сприйняття навколишнього світу [28] Я недавно розкривав цю тему в моїй промові під час отримання нагороди Фундації Гавела VIZE 97 (5 серпня 2005 року, в день народження Гавела, колишнього президента Чехії та героїчного лідера революції). Див.: Philip G. Zimbardo, Liberation Psychology in a Time of Terror, Prague: Havel Foundation, 2005. (Режим доступу: http://zimbardo.com/downloads/Havel%20Award%20Lecture.pdf ) .

Зрозумівши це все, ми знову повернемося до подій у в’язниці Абу-Ґрейб. Проте ми підемо далі за газетні заголовки і телевізійні штампи. Ми спробуємо з’ясувати, що насправді означає бути тюремним охоронцем або в’язнем у тій огидній в’язниці, в обстановці всіх тих злодіянь. У наше дослідження знову прокладуть дорогу катування — у нових формах, набутих з часів інквізиції. Ми завітаємо на засідання військово-польового суду над одним з американських поліцейських і побачимо деякі негативні наслідки дій військових. При цьому ми пустимо в хід усе, що знаємо про три компоненти соціальної психології, зосередившись на тому, як поводяться люди в певних ситуаціях, які виникли й існують завдяки певним системним чинникам. Ми влаштуємо уявне судове засідання над усією системою командування в армії США, чиновниками ЦРУ та представниками найвищого керівництва країни — над усіма співучасниками в справі створення неефективної системи, яка породила катування і знущання у в’язниці Абу-Ґрейб.