Филипп Зимбардо - Ефект Люцифера. Чому хороші люди чинять зло

У першій частині останнього розділу ми запропонуємо деякі принципи й рекомендації щодо того, як протидіяти небажаному соціальному впливові, як організувати опір спокусливим приманкам професіоналів з промивання мізків. Ми хочемо знати, як протистояти тактикам керування свідомістю, що позбавляють нас свободи вибору і змушують поступатися тиранії конформізму, підпорядкування і страху невпевненості в собі. Я невпинно наполягаю на важливості влади ситуації, але при цьому віддаю належне здатності людини діяти розумно й критично, на основі достовірної інформації, та свідомо скеровувати свою поведінку для досягнення певних цілей. Розуміючи природу дії соціального впливу й усвідомлюючи, що кожен із нас вразливий для його непомітної, проте потужної влади, ми зможемо стати розумними та свідомими споживачами, замість легко піддатися всім можливим авторитетам, груповій поведінці, гучним закликам і стратегіям підкоряння.

Я хочу завершити, змінивши зміст початкового запитання з мінуса на плюс. Я хочу, щоб ви подумали не про те, чи здатні скоїти зло, а про те, чи здатні стати героями. Мій прикінцевий аргумент познайомить вас із поняттям «банальності героїзму». Я вірю, що героєм може стати кожен — ми лише чекаємо слушного моменту, щоби прийняти рішення й діяти так, щоб допомогти іншим, незважаючи на ризик та особисті жертви. Але перш ніж ми дійдемо до цього щасливого кінця, нам доведеться пройти довгий шлях — тож andiamo!

Сказала влада світові: «Ти — мій».

Світ ув'язнив її на власнім троні.

Любов сказала: «Світе, я — твоя».

Світ став їй вільним домом.

Рабіндранат Таґор, «Залітні птахи» [29] Rabindranath Tagore, Stray Birds. London: Macmillan, 1916.—C. 24.

Несподівані недільні арешти

Навряд чи ця група молодих незнайомців усвідомлювала, що дзвони у церкві Пало-Альто били по них і що скоро їхнє життя абсолютно неочікувано зміниться.

Неділя, 14 серпня 1971 р., 9:55. Температура повітря приблизно 25°С, вологість, як завжди, низька, видимість — чудова; ясно-блакитне безхмарне небо над головою. В Пало-Альто (Каліфорнія) розпочинається новий погожий, наче на листівці, літній день. Інших тут ніби не існує, принаймні згідно з рекламними буклетами міста. Недосконалості та безладу в цьому західному раю не терплять, як і сміття на вулицях або бур’яну в саду сусіда. Приємно почуватися живим у такий день, у такому місці.

Це Едем, де американська мрія стає реальною, крайня точка фронтиру. Населення Пало-Альто становить приблизно 60 000 мешканців, а головна особливість полягає в тому, що приблизно за милю від Палм-Драйв, уздовж якої в напрямку до головного входу Стенфордського університету вишикувалися сотні пальм, живуть і навчаються 11 000 студентів. Стенфорд — щось на зразок міні-міста, яке простягається на понад 32 квадратні кілометри, з власними поліцейським і пожежним відділками та поштою. До Сан-Франциско лише година їзди на північ. Пало-Альто, на противагу Сан-Франциско, безпечніше, чистіше, тихіше та «біліше». Більшість темношкірих живуть по інший бік Сто Першої траси, у східній частині міста — Іст-Пало-Альто. Порівняно з занедбаними багатоповерхівками на винайм, до яких я звик, будинки на одну-дві сім’ї в Іст-Пало-Альто більше нагадують околиці міста, в яких мріяв би жити мій шкільний учитель, якби йому вдалося заощадити достатньо грошей, вечорами підпрацьовуючи таксистом.

Проте з недавнього часу навколо цього оазису почали назрівати проблеми. В Окленді з’явилася партія «Чорних Пантер», яка протистоїть расистським практикам «усіма належними способами», проголошуючи посилення самосвідомості чорношкірих через рух за самовизначення та рівні можливості для темношкірих. В’язниці стають рекрутинговими центрами нового покоління політичних в’язнів, натхнених Джорджем Джексоном, якого разом з іншими «братами з тюрми Соледад» судитимуть за звинуваченням у вбивстві тюремного вартового. Набирає обертів жіночий рух за рівні права, який намагається покласти край ставленню до жінки як до істоти другого сорту й відкрити для неї нові можливості. Непопулярна війна у В’єтнамі безкінечно тягнеться, а кількість загиблих стрімко зростає щодня. Намагаючись припинити антивоєнні маніфестації, адміністрація Ніксона-Кіссинджера вдається до дедалі жорсткіших методів проти антивоєнних активістів, що лише погіршує ситуацію. «Військово-промисловий комплекс» став ворогом нового покоління людей, яке відкрито кидає виклик його цінностям: агресії, комерції й експлуатації. Для тих, кому подобається жити в справжню епоху перемін, цей «дух часу» не має аналогів у новітній історії.