Филипп Зимбардо - Ефект Люцифера. Чому хороші люди чинять зло

Традиційний погляд (у вихідців з тих культур, які надають велике значення індивідуалізмові) спонукає шукати мотиви патології чи героїзму всередині людини. Сучасна психіатрія, так само як клінічна психологія, психологія особистості та психодіагностика, орієнтована на диспозиції. Більшість наших суспільних інститутів, у тому числі юридичні, медичні й релігійні, спираються саме на таку концепцію. Вони вважають, що провину, хворобу і гріх потрібно шукати всередині винного, хворого чи грішника. Пошук причин починається з питання «Хто?». Хто несе відповідальність, хто призвідник? Кого вважати винним? Хто за це поплатиться?

Соціальні психологи (наприклад, я) зазвичай уникають поривів до пошуку внутрішніх схильностей, намагаючись зрозуміти причини незвичної поведінки. Щоб знайти причину, вони вважають за краще вдатися до питання «Що?». Що саме в умовах може бути причиною певних реакцій? Що за обставини можуть впливати на формування поведінки? Що вбачали в цій ситуації дійові особи у своєму становищі? Соціальні психологи запитують, якою мірою дії людини визначаються зовнішніми чинниками, ситуативними змінними і процесами, унікальними для певної ситуації.

Між диспозиційним і ситуаційним підходами така сама різниця, як між класичною моделлю медицини й соціальною медициною. Класична модель намагається знайти джерело слабкості, хвороби чи інвалідності всередині пацієнта. Натомість фахівці з соціальної медицини стверджують, що причини захворювання містяться у навколишньому середовищі, яке створює для недуги сприятливі умови. Іноді хвора особа є кінцевим продуктом патогенних навколишніх чинників, які, якщо їм не протидіяти, вплинуть на інших людей, незважаючи на всі спроби поліпшити здоров’я окремої особи. Наприклад, у диспозиційному підході дитині, в якої виникли проблеми з навчанням, можна призначити безліч медичних і поведінкових засобів, які допоможуть їх подолати. Але дуже часто — особливо серед незаможних — на мозок дитини негативно впливає свинець, що міститься в фарбах, якими покривають стіни дешевих винайнятих квартир. Це приклад ситуаційного підходу. Ці альтернативні перспективи є не просто абстрактними варіаціями аналізу — вони ведуть до створення цілком різних шляхів вирішення особистих і соціальних проблем.

Такий аналіз важливий для всіх нас, адже в повсякденному житті ми всі — «психологи-самоуки». Ми намагаємося з’ясувати, чому люди чинять так, як чинять, і що зробити, щоб вони поводилися краще. Але в західній індивідуалістичній культурі мало хто не заражений диспозиційною упередженістю. Такі люди завжди спочатку розглядають мотиви, риси, гени і особисті патології. Більшість із нас при спробі зрозуміти поведінку інших людей схильні переоцінювати важливість диспозиційних і недооцінювати роль ситуативних характеристик.

У наступних розділах я наведу значний обсяг доказів, які врівноважать диспозиційні погляди на світ і розширять поле зору, та продемонструю, як характер людей може змінюватися під впливом потужних зовнішніх сил. Люди і ситуації зазвичай перебувають у стані динамічної взаємодії. Мабуть, і ви вважаєте свою особистість незмінною в часі та просторі. Проте це, найімовірніше, не так. Працюючи на самоті, ми поводимось інакше, ніж у команді; ми неоднакові в романтичній і в навчальній атмосфері; в колі близьких друзів і в юрбі незнайомців; за кордоном і вдома.

«МОЛОТ ВІДЬОМ» ТА ІНКВІЗИТОРСЬКА «ПРОГРАМА УТИЛІЗАЦІЇ»

Одне з перших документальних джерел, де диспозиційний підхід широко використовується для розпізнавання зла і позбавлення світу від його згубного впливу, можна знайти в тексті, що став біблією інквізиції, — «Malleus Maleficarum», або «Молот відьом» [14] Heinrich Kramer, Jakob Sprenger, The Malleus Maleficarum of Kramer and Sprenger. The Witches’ Hammer (зредаговано та перекладено: Rev. Montague Summers. New York: Dover, 1486/1948). Твір написав німецький чернець-домініканець. Цікавий скорочений виклад і коментарі Стефані де-Баррі (1994) (режим доступу: http://web.archive.org/web/20050323085727/http://www.users.bigpond.net.au/greywing/Malleus.htm ). . Вона була обов’язковою до прочитання всіма суддями інквізиції. Книга розпочинається з головоломки: як може зло продовжувати існувати в світі, яким править предобрий і всемогутній Господь? Відповідь одна: Бог допускає це для того, щоб випробувати людську душу. Ті, хто піддалися спокусам, потрапляють у Пекло, а ті, хто встояли, йдуть до Раю. Щоправда, Бог обмежив безпосередній вплив диявола на людей через те, що той колись розбестив Адама і Єву. Тож диявол вирішив знайти посередників через угоди з відьмами, щоб так, непрямо впливаючи на людей, зводити їх зі шляху істинного.