Томас Ніколс - Диванні експерти. Як необмежений доступ до інформації робить нас тупішими

По-друге, експерти не можуть контролювати те, як лідери втілюють їхні поради. Для фахівців виникає проблема «мавпячої лап­ки». («Мавпяча лапка», як можуть пригадати читачі, — це відома історія початку ХХ століття про чарівний талісман, що виконував бажання в найгірший спосіб: коли головний герой казки хотів грошей, то отримав їх як компенсацію за смерть власного сина). Фахівці можуть радити політикам, що робити, але їхні поради бувають утілені зовсім не так, як вони передбачали. Економіст і водночас експерт із питань довкілля може вважати, що зниження податків — хороша ідея, аж поки, наприклад, не дізнається, що його порада була використана Конгресом для обґрунтування зниження податків на паливо .

По-третє, жоден фахівець не веде політику від концепції до її втілення. Суспільство це часто обурює і дратує. Саме тому політичний аналіз — це окрема академічна дисципліна, особливо помічна в процесі вивчення великих урядових чи комерційних організацій. Знавці та ті, хто ухвалюють рішення, можуть виступати за одне, але установи, наче гравці в зіпсований телефон, здатні спотворити їхні поради, і поки справа дійде до результатів усього проекту, перетворити їх на щось інше, зі зворотними наслідками.

По-четверте, фахівці не можуть контролювати, скільки з їхніх порад лідери сприймуть. Експерти можуть робити пропозиції, але часто політичні лідери чують тільки те, що хочуть, — особливо те, що буде популярним серед їхніх виборців. Тоді вони скликають фахівців, щоб переконатись у тому, чому вже віддають перевагу. Деякі експерти можуть, наприклад, виступати за зниження податків; інші — закликати до збільшення видатків на свої улюблені проекти: від соціального захисту до національної оборони. Обидві позиції — зниження податків і збільшення видатків — можуть мати логічне обґрунтування, але зазвичай їх не можна ухвалити одночасно. Фахівці ж не можуть контролювати те, що політики мусять усе одно обирати серед альтернатив, навіть якщо вони суперечать одна одній. (Наступну групу фахівців попросять допомогти розібратися з містерією величезного дефіциту бюджету).

Суспільство, на жаль, поводиться так само. Коли спеціалісти з дієтології викреслили яйця зі списку небезпечних продуктів, вони не мали на увазі, щоб люди йшли в заклади швидкого харчування й замовляли там щоранку бутерброди з яйцями, бо це здоровий сніданок. Люди чують те, що хочуть почути, а потім перестають слухати. І коли неточне дотримання порад фахівців призводить до поганих результатів, обивателі звинувачують експертів у некомпетентності, бо завжди треба знайти винного.

Зрештою, фахівці можуть тільки пропонувати альтернативи. Вони не ухвалюють рішення про цінності. Експерти можуть описати проблеми, але не скажуть людям, що з ними робити, навіть якщо всі погоджуються щодо природи цих труднощів.

Чи змінюється клімат Землі? Більшість фахівців дає ствердну відповідь і думає, що знає, чому так відбувається. Але чи точні їхні моделі в масштабі десятиліть і століть — це вже інше питання. Фахівці не можуть відповісти, що робити зі змінами клімату. Може, і правда, що Бостон, Шанхай чи Лондон через п’ятдесят років опиняться під водою, але також імовірно, що виборці, які можуть мати рацію чи помилятися, вирішать передати розв’язання цієї проблеми подальшим поколінням замість того, щоб зараз ризикувати роботою (чи комфортом).

Експерти повідомляють виборцям, що може статися, але виборці своєю чергою мають замислитися над цими питаннями, вирішити, що для них найцінніше, і в такий спосіб ухвалити рішення щодо подальших дій. Я не хотів би, аби Бостон поглинуло море, але якщо люди ігноруватимуть фахівців і допустять, щоб таке сталося, — це не помилка експертів, а неспроможність громадськості. Якщо Бостон стане Венецією, це буде її вибір, і невипадково. Коли виборці свідомо не хочуть розібратись у важливих питаннях, бо ті надто складні й бентежні, не дивно, що фахівці припиняють із ними говорити й натомість покладаються на свої зв’язки в політиці, щоб агітувати за власні рішення.

Часом експерти дають невдалі поради чи припускаються помилок, але розвинуте суспільство та уряд без них не впорається, скільки б американців не думало, що це можливо. Ігнорувати поради фахівців — це нереалістична альтернатива не лише через те, що політичний процес складний, але й тому, що це означало б звільнити громадян від обов’язку вивчати проблеми, які прямо стосуються їхнього добробуту. Більше того, коли суспільство вже не розрізняє фахівців і політиків і просто хоче звинуватити всіх зі світу політики в наслідках, які його засмучують, результатом буде не краща політика , а політизація фахових порад . Політики ніколи не перестануть покладатися на експертів, проте почнуть дослухатися до тих фахівців, які скажуть їм (і розлюченим людям, які гепають у двері їхніх кабінетів) те, що вони хочуть почути.