Томас Ніколс - Диванні експерти. Як необмежений доступ до інформації робить нас тупішими

Стосунки між фахівцями та громадянами, як і решта стосунків у демократії, базуються на довірі. Коли ця довіра руйнується, фахівці та обивателі вступають у конфлікт. І коли так стається, сама демократія може увійти в смертельну спіраль, що загрожує тим, що країна скотиться або в управління натовпом, або в технократію. Обидва варіанти авторитарні й обидва сьогодні загрожують Сполученим Штатам.

Занепад стосунків між фахівцями та громадянами — це, по суті, дисфункція самої демократії. Жахлива неграмотність американців — як загальна, так і політична — лежить в основі цих проблем. Це ґрунт, із якого проростають і квітнуть решта дисфункцій, і вибори 2016 року — просто нещодавній вияв цієї проблеми. Як писав Деніел Лібіт, політичні експерти відгукувалися про президентські перегони 2016-го як про «дедалі більш деморалізуючий урок непробивного невігластва американських виборців». [153] Деніел Лібіт, «Як Трамп і Сандерс переграли клас фахівців», CNBC.com, 12 травня 2016 року. Проте перші тривожні ознаки було помітно задовго до 2016 року.

Як писала в 2008-му Сюзан Джейкобі, найбільш вражаючим проявом американського маршу невігластва є «не брак знань сам по собі, а гордість за нього».

Проблема не лише в тому, що ми чогось не знаємо (майте на увазі, що кожен п’ятий дорослий американець, згідно з опитуванням Національної наукової фундації, думає, що Сонце обертається навколо Землі); проблема в хвилюючій кількості американців, які гордо дійшли висновку, що їм не треба знати ці речі. (...) Токсична суміш антираціональності та невігластва нищить обговорення політики США щодо різних питань — від охорони здоров’я до оподаткування. [154] Сюзан Джейкобі, «Америка, що тупіє», Washington Post online, 17 лютого 2008 року.

Звичайні американці, може, ніколи особливо й не любили освічені чи професійні класи, але до недавнього часу вони хоч не нехтували новими знаннями, кажучи, що в навчанні немає нічого доброго. Можливо, надто м’яко називати це антираціональністю. Це ж майже зворотна еволюція, віддалення від випробуваних знань і наближення до народної мудрості й міфів, що передаються з уст в уста — от тільки зараз вони передаються зі швидкістю електронів.

Занепад грамотності та зростання свідомого невігластва — це частина порочного кола втрати впливу громадськості на політику. Люди мало знають і менше переймаються тим, як ними управляють і як насправді працюють економічні, наукові та політичні структури країни. Унаслідок цього всі процеси стають дедалі менш зрозумілими, а громадяни ще більше віддаляються. Не в змозі впоратися з такою кількістю інформації, люди відвертаються від освіти й відмовляються від залучення до громадських справ, натомість відволікаючись на щось інше. Це, своєю чергою, робить їх менш спроможними громадянами, і цикл продовжується й посилюється, особливо коли бажання громадськості втекти від реальності активно підживлюється індустрією розваг.

Насолоджуючись ґаджетами та зручностями, які раніше було навіть складно уявити, американці (і багато інших представників західного світу, якщо вже бути чесними), наче діти, відмовляються щось вивчити, щоб управляти власним життям чи політичними рішеннями, які впливають на нього. Це колапс функціонального громадянства, і воно дає дорогу цілій низці лиховісних наслідків.

Наприклад, за відсутності поінформованих громадян знаючі адміністративні й інтелектуальні еліти справді беруть на себе управління країною та суспільством. У тексті, який часто цитують західні консерватори й особливо люблять американські лібертаріанці, австрійський економіст Ф. А. Гайєк у 1960 році написав: «Найбільша небезпека для свободи сьогодні походить від найнеобхідніших і найсильніших людей сучасного уряду, а саме від ефективних фахових управлінців, які зосереджені виключно на тому, що вважають суспільним благом». [155] Фрідріх Гайєк, «Конституція свободи: фінальне видання», (Чикаго: University of Chicago Press, 2011), 378.

Навіть найбільш інтелектуальні мислителі Америки погодяться з Гайєком. Чиновники та політичні експерти, яких ніхто не обирає, у багатьох сферах мають величезний вплив на щоденне життя американців. Проте сьогодні така ситуація виникла скоріше сама собою, аніж була кимось спланована. Популізм посилює цей елітаризм, бо невігласи не можуть запускати супутники, вести переговори про права американських громадян за кордоном чи забезпечувати виготовлення ефективних ліків, а це все складні завдання, виконання яких вимагають навіть найменш свідомі громадяни і сприймають це як належне. Стикаючись із аудиторією, що не має жодного уявлення, як улаштована більшість речей, фахівці уникають спілкування з нею, віддаючи перевагу розмовам один з одним, а не з громадськістю.