Томас Ніколс - Диванні експерти. Як необмежений доступ до інформації робить нас тупішими

Помилки під час промов — це професійна напасть для політичних кандидатів (як-от коли Барак Обама, тоді ще сенатор, заявив, що відвідав усі 57 штатів), але невігластво Трампа протягом передвиборчої кампанії було свідомим і постійним. Він не мав жодного уявлення, як відповідати навіть на елементарні питання про політику, і замість того, щоб соромитися свого браку знань, ним хизувався. Коли його спитали про ядерну тріаду — масивний арсенал, що опиниться в нього в руках, якщо він стане президентом Сполучених Штатів, Трамп сказав: «Треба бути надзвичайно обачними та обережними, коли йдеться про ядерну зброю. Вона все міняє». Після наполегливих питань, що ж він мав на увазі, додав: «Я думаю — я думаю, для мене, ядерна зброя — це просто сила, спустошення дуже важливе для мене».

Це були не просто мовленнєві помилки. Коли одну з речниць Трампа попросили роз’яснити, що той мав на увазі, вона просто відмахнулася, промовивши, що це недоречно. Трамп, сказала Катріна Пірсон телеканалу Fox News, був рішучим, і це все, що має значення. «Що хорошого в тому, щоб мати потужну ядерну тріаду, якщо боятися її застосовувати?» — спитала вона. Колегою Пірсон по ефіру був адвокат і політичний коментатор Курт Шліхтер, полковник на пенсії, який зокрема спеціалізувався на хімічних та ядерних питаннях і безперечно був ультраконсерватором. Важко не помітити те, що Шліхтер був уражений. «Сенс ядерної тріади саме в тому, щоб боятися застосовувати цю бісову штуку», — виразно сказав він.

Трамп усе це пережив, виборов собі номінацію від республіканців і виграв, бо зрештою йому вдалося достукатись до виборця, який думає, що розумітися в Америці на таких речах, як ядерне стримування, — це просто дешеві понти.

Ба гірше, виборці не лише не переймалися тим, що Трамп невіглас чи помиляється — вони, імовірно, були нездатні помітити його невігластво та помилки. Психолог Девід Даннінґ, який разом зі своїм колегою Джастіном Крюґером сформулював ефект Даннінґа—Крюґера, згідно з яким люди, котрим бракує знань і компетенції, навряд зможуть це усвідомити, думає, що описана ними динаміка була притаманна й електорату і, можливо, навіть відіграла головну роль у дивній природі виборів 2016 року:

Багато коментаторів указували на те, що самовпевнені помилки Трампа — це наслідок його нарцисизму та егоцентризму. Я сказав би, що все навпаки. Нездатність побачити помилки й веде до того, що потенційний нарцисизм та егоцентризм безконтрольно ростуть.

Брак фаховості серед виборців теж непокоїть, але це було б не настільки тривожно, якби люди мали принаймні якесь уявлення про те, наскільки їхні громадянські знання недосконалі. Якби вони це розуміли, то могли б виправити ситуацію. Але ефект Даннінґа—Крюґера прогнозує дещо інше. Він передбачає, що деяким виборцям, особливо тим, чиє життя сповнене стресу, може подобатися те, що вони чують від Трампа, але знання їхні недостатні для того, щоб закликати його до відповідальності за серйозні промахи . [148] Девід Даннінґ, «Психологічний трюк, що пояснює, чому вам подобається Дональд Трамп», Politico.com, 25 травня 2016 року.

Інакше кажучи, справа не в тому, що прихильники Трампа пробачали йому найбільш безглузді заяви, а радше в тому, як каже Даннінґ, що «вони не могли розпізнати його промахи як помилки».

Не дивно, що в 2016-му найбільше підтримки Трамп мав серед людей із невисоким рівнем освіти. «Я обожнюю погано освічених», — вигукнув Трамп після перемоги в Неваді, і ця любов була, очевидно, взаємною. [149] Див., наприклад, Дженніфер Керр, «Що криється за різним рівнем освіти під час гонитви республіканців за Білим домом», Associated Press, 3 квітня 2016 року; Макс Еренфронд, «Дивовижні теорії змови, у які вірять багато з прихильників Трампа», Washington Post online, 5 травня 2016 року; Скотт Клемент, «Дональд Трамп небачено розділяє голоси в Білому домі», Washington Post online, 31 травня 2016 року. Американці, які вірять у те, що тіньові сили руйнують їхні життя, а будь-які ознаки інтелектуальної спроможності в національного лідера є підозрілою характеристикою, знайшли в Трампові для себе вождя. Але звідки люди взяли цю ідею, що політична еліта та її інтелектуальні союзники змовилися проти них?

Частково у звичайних людей виникають такі ідеї, коли вони спостерігають за поведінкою політичної еліти та її союзників. Наприклад, за місяць після того, як Трамп заявив, що фахівці нікому не потрібні, один із провідних радників Барака Обами з питань міжнародної політики підтвердив підозри, що живлять напади на участь фахівців у національній політиці. Описуючи тиск адміністрації Обами на Конгрес і громадськість через угоду з Іраном щодо програми ядерної зброї, заступник радника з питань національної безпеки Бен Родес сказав New York Times, що адміністрація знала, що повинна буде примусити всіх.