Томас Ніколс - Диванні експерти. Як необмежений доступ до інформації робить нас тупішими

Порушення меж між різними галузями знань стається з цілої низки причин: від невинної помилки до інтелектуального марнославства. Проте іноді мотивація дуже проста — це можливість, яку людини дала слава. Найбільше цим зловживають працівники сфери розваг. (Так, у своїй галузі вони фахівці. Інженери-хіміки не керують школами акторського мистецтва). Знаменитість дає людям доступ до проблем і суперечностей, до справжніх фахівців і політиків, які з ними працюватимуть через природну схильність відповісти, коли телефонує хтось відомий.

Утім, говорити із зірками — не те саме, що просвіщати їх. Це призводить до дивних ситуацій, коли фахівці однієї галузі (розваг) дають розлогі коментарі щодо важливих питань в інших сферах. Цей феномен у Сполучених Штатах з’явився відносно недавно, але все почалося задовго до того, коли знаменитості почали просторікувати у твітері чи на власних сайтах.

Наприклад, у 1985 році каліфорнійський конгресмен Тоні Коельо запросив актрис Джейн Фонду, Сіссі Спейсек і Джессіку Ландж доповідати про проблеми фермерів перед комітетом з аграрних питань. У чому була їхня кваліфікація? Вони грали дружин фермерів у трьох популярних фільмах того десятиліття. Уся ця справа була, звісно, трюком, і коли Коельо запитали, навіщо він це зробив, демократ перевів вогонь на президента Рональда Рейгана. «Вони, напевне, краще розуміються на проблемах сільського господарства, аніж актор у Білому домі», — сказав він тоді. [124] «Роль актрис у питаннях фермерства викликає критику», Los Angeles Times, онлайн-архів, 3 травня 1985 року.

Це був, проте, не єдиний випадок. Роками знаменитості вступали в дискусії на теми, на яких дуже мало розумілися. Вони просувають божевільні теорії, здіймають фальшиву тривогу й змінюють буденні звички мільйонів легковірних фанатів.

Тімоті Колфілд, канадський фахівець із питань охорони здоров’я — один із тих професіоналів, яким це все набридло. Він написав книжку, критикуючи напади на усталені знання з боку знаменитостей і зокрема однієї зірки: «Чи помиляється Ґвінет Пелт­роу в усьому? Коли стикаються культура та наука» (Is Gwyneth Paltrow Wrong About Everything? When Celebrity Culture and Science Clash). (У четвертому розділі я вже писав, хоча й неохоче, про деякі рекомендації Пелтроу щодо жіночого здоров’я). В інтерв’ю в 2016 році Колфілд сказав:

Якщо ви спитаєте когось, чи Ґвінет Пелтроу — надійне джерело інформації щодо ризику раку грудей, то більшість людей скаже, що ні. Щодо науки харчування? Більшість людей відповість скептично. Але люди рахуватимуться з її словами просто тому, що вона лишила величезний слід у культурі й створила зі свого імені бренд.

Крім того, існує упередження доступності: зірки всюди. І сам факт того, що вони всюди, позначається на їхній впливовості. Легко знайти фото /Пелтроу/ в журналі People, де вона розказує про безглютенові продукти всупереч реальним даним. І це дозволяє знаменитостям мати величезний вплив на наше життя. [125] Джессіка Ґолдстайн, «Чи помиляється Ґвінет Пелтроу щодо всього? Цей учений думає, що так», ThinkProgress.com, 21 квітня 2016 року.

Це все не безневинно. Люди справді утримуються від вакцинації власних дітей через поради актриси Дженні Маккарті — моделі Playboy, яка говорить, що глибоко вивчила це питання «в гуглівському університеті». Більше людей дізнаються про пустопорожні ідеї Пелтроу та Маккарті, аніж дивитимуться чи матимуть терпіння послухати значно менш привабливого онколога чи епідеміолога.

Активність — право кожної людини у відкритому й демократичному суспільстві. Утім, є фундаментальна різниця між активністю та зіркою, що зловживає своєю славою. Активність серед звичайних людей — це прийняття на віру думки фахівців і агітація за певну політику. Коли ж знаменитості замінюють фахові думки власними судженнями, вимагаючи довіри просто тому, що є відомими, вони нічим не відрізняються від мікробіолога, який оцінює сучасне мистецтво, чи економіста, що розмірковує про фармакологію.

Часом фахівці порушують межі своєї галузі, бо точка їхнього вторгнення досить близько до сфери, у якій вони є професіоналами, і тому такий перехід іноді видається доречним. Особливо до цього схильні фахівці, що вже мають значні досягнення у своїй галузі. Суспільство стає складнішим, а тому ідея про геніїв, які можуть стати успішними в будь-якій сфері, стає дедалі менш імовірною: «Бенджамін Франклін, — писала якось гумористка Александра Петрі, — був із останніх людей, до яких можна було підійти і сказати: “Ви винайшли піч. А що, думаєте, треба робити з оцими податками?” і отримати притомну відповідь». [126] Александра Петрі, «Доктор Карсон, це не нейрохірургія», Washington Post online, 5 листопада 2015 року.