Гэвин Кеннеди - Домовлятися завжди. Як досягати максимуму в будь-яких переговорах

Ви обоє отримуєте щось від цієї угоди, і це можуть бути різні речі. Це не гра з нульовою сумою. Компроміс в одній сфері в обмін на щось з іншої сфери може надати вам відмітну перевагу, але це жодним чином не означає, що він безпосередньо втрачає те, що ви отримуєте. Його «плюси» можуть бути для вас «мінусами», він може узгодити свою готовність знизити ціну з вашою готовністю пришвидшити виплату.

З іншого боку, якщо ви втрачаєте в «мінусах» більше, ніж здобуваєте в «плюсах», у своїх пропозиціях вам слід було б подбати про те, щоб ваш остаточний пакет не був менш вигідним для вас, ніж він міг би бути, якби ви були менш професійними.

По-друге, переговорний процес базується на принципі, що найбільш сприятливий для вас результат (той, який ви обрали б, якби не потрібно було враховувати пропозиції іншого перемовника) часто є недоступним для вас, тому що інший перемовник може накласти вето на будь-яку або на всі ваші пропозиції. У свою чергу, найбільш сприятливий для нього результат також недоступний завдяки вашому праву вето.

Отже, ви обоє повинні обрати з-поміж багатьох можливих спільне рішення, яке в достатньому обсязі відповідає інтересам і очікуванням кожного з вас, не спровокувавши вето однієї чи обох сторін. Якщо ви не можете знайти спільне рішення, вам доведеться завершити переговори, не досягнувши результату, і почати домовлятися з кимось іншим. Деякі варіанти спільного рішення більш вигідні вам обом, інші менш вигідні, а деякі взагалі не розглядали під час переговорів.

Те, який варіант перемагає, залежить від багатьох факторів, не останнім з яких є ваше сприйняття перспектив, а також необхідного часу та енергії для обговорення кращого результату, ніж той, який запропоновано зараз, і наслідків безрезультатних переговорів. Якщо ви сприймаєте переговори як відступ — якої б форми він не набував, зокрема й схильності йти на односторонні поступки, безрезультатно намагаючись заохотити іншу сторону домовлятись, — можна передбачити, що угода буде менш вигідною для вас і більш вигідною для них. Це не означає, що погані перемовники не можуть укладати угоди. Можуть, але вони зазвичай укладають гірші угоди, ніж хороші перемовники.

Яким чином можуть просуватися переговори, якщо існує заборона на відступ? Очевидно, якщо ми залишатимемось на початковій пропозиції, нізащо не отримаємо угоду? У цьому випадку ви припускаєте, що альтернативою «відступу» є боротьба не на життя, а на смерть. Не маю на меті заперечити необхідність робити ходи. Натомість я категорично заперечую проти того, що хід повинен відбуватися у вигляді односторонніх поступок.

Переговори полягають у здійсненні ходів за допомогою торгів, а не поступок.

Сприймаючи переговори як процес обміну , ви усвідомлюєте важливість відмови від будь-яких поступок, якщо ви не отримуєте нічого натомість. Простіше кажучи, якщо ви робите крок назустріч іншому перемовнику, ви повинні зробити так, щоб він зробив крок назустріч вам.

Чи є переговори питанням взаємних поступок? Не зовсім. Ідея взаємних поступок прийнятна як узагальнене бачення переговорів за умови, що ви не припуститесь поширеної помилки і не даватимете більше, ніж можете собі дозволити, щоб отримати менше, ніж вам потрібно . Не існує правил, згідно з якими вам потрібно робити рівноцінні кроки назустріч одне одному, — таке поняття перемовники піддають анафемі — так само як і вимог для вас відповідати тому, хто зробив крок назустріч вам, тим самим.

Найважливіший принцип торгівлі:

Нічого, зовсім нічого не віддавати безкоштовно.

Я не знаю винятків із цього принципу, це основа ефективної поведінки під час переговорів. Те, що ваш співрозмовник не керується цим принципом, — його справа, яка не стосується вашої поведінки. Можна вважати, що це «несправедливо». Я не повинен зменшувати свої початкові вимоги лише тому, що ви так зробили.

Я не підтримую теорію «справедливості» переговорів, і для того, щоб зрозуміти чому, потрібно проаналізувати основу процесу обміну. Ми ведемо переговори, бо для нас речі мають різну цінність, а не однакову. Не існує єдиної переговорної валюти, яка нас об’єднувала б. Якщо спільна валюта — гроші, тоді єдина відмінність, яка може існувати, полягає в кількості грошей, які кожен з нас отримує, а це гра з нульовою сумою. Отже, розподіл певного обсягу коштів — це нульова сума. Але переговори зазвичай охоплюють багато інших речей, крім кількості грошей, як у випадку з успадкуванням, показниками доходів, прибутків, знаходженням скарбу, коштами, вкраденими під час пограбування банку, тощо. Саме тому драматурги зображають суперечки між можливими спадкоємцями потенційно жорстокими, і саме тому між грабіжниками виникає протистояння.