Эрик Берн - Ігри, у які грають люди

Здесь есть возможность читать онлайн «Эрик Берн - Ігри, у які грають люди» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Харків, Год выпуска: 2016, ISBN: 2016, Издательство: Литагент Клуб семейного досуга, Жанр: Психология, psy_theraphy, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Ігри, у які грають люди: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Ігри, у які грають люди»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Доктор Ерік Берн, засновник транзакційного аналізу, здобув визнання за розвиток одного з найновіших підходів у сучасній психотерапії. Доктор Берн описав принципи своєї системи у таких книгах, як «Transactional Analysis in Psychotherapy», «The Structure and Dynamics of Organizations and Groups», «Principles of Group Treatment», «A Layman’s Guide to Psychiatry», та «What Do You Say After You Say Hello?». До своєї смерті 1970 року він був практикуючим психотерапевтом у Каліфорнії та обіймав ключові посади у професійних психіатричних організаціях та лікарнях.

Ігри, у які грають люди — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Ігри, у які грають люди», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Розділ шістнадцятий

Автономія

Отримання автономії проявляється у звільненні або відновленні трьох здібностей: здібності до усвідомлення, спонтанності та близькості.

Усвідомлення. Усвідомлення означає здатність бачити чашку кави і чути спів птахів по-своєму, а не так, як навчили. Можна припустити, що зір та слух у дорослих і немовлят функціонують по-різному [41] Berne, E. «Primal Images & Primal Judgment». Psychiatric Quarterly . 29: 634–658, 1955. і що в перші роки життя вони несуть більше естетичних, але менше інтелектуальних вражень. Маленький хлопчик бачить і чує птахів із захопленням. Тоді «хороший батько» вирішує, що повинен «розділити» ці емоції з сином та допомогти йому «розвиватись». Він каже: «Це сойка, а це горобець». З моменту, коли хлопчик починає замислюватись, де сойка, а де горобець, він більше не бачить та не чує птахів. Він повинен бачити й чути їх так, як хоче його батько. Батько має хороші наміри, адже мало хто може дозволити собі жити, слухаючи спів птахів, і що швидше маленький хлопчик почне свою «освіту», то краще. Можливо, він навіть стане орнітологом, коли виросте. Однак лише невелика кількість людей усе ще можуть чути й бачити по-своєму. Більшість представників людської раси втратила здатність бути художниками, поетами чи музикантами, адже вони не можуть безпосередньо бачити та чути, а змушені отримувати інформацію з інших вуст. Відновлення цієї здатності ми називаємо «усвідомленням». Фізіологічно усвідомлення – це ейдетичне сприйняття, схоже на ейдетичне уявлення [42] Jaensch, E. R. Eidetic Imagery . Harcourt, Brace & Company, New York, 1930. . Можливо, ейдетичне сприйняття все ще проявляється в деяких сферах життя – смаку, нюху та дотику, і, таким чином, ми маємо кухарів, парфумерів і танцюристів, чия вічна проблема полягає в тому, щоб знайти аудиторію, здатну цінувати плоди їхньої праці.

Усвідомлення вимагає жити тут і зараз, а не в іншому місці, минулому чи майбутньому. Гарною ілюстрацією можливостей у житті американців є ранкове поспішне водіння машини, метою якого є встигнути на роботу. Вирішальним є питання: «Де ж знаходиться розум, якщо тіло сидить за кермом?», і ми маємо на це чотири відповіді.

1. Людина, чиєю головною турботою є встигнути кудись вчасно, перебуває найдалі від «усвідомлення теперішнього». Поки тіло сидить за кермом машини, розум знаходиться біля дверей кабінету, і він не звертає уваги на навколишній світ, за винятком перепон, що виникають на шляху до з’єднання душі й тіла. Це Нікчема, головна турбота якого полягає в тому, як він виглядатиме в очах керівника. Якщо він запізниться, то намагатиметься виглядати так, ніби він зробив усе можливе, аби встигнути. При владі в такої людини стоїть піддатлива Дитина, яка веде гру «Подивись, як я старався». У той час як він сидить за кермом, у нього майже повністю відсутня автономія, і як людина, по суті, він більше мертвий, ніж живий. Цілком можливо, що це найсприятливіша умова для розвитку гіпертонії або ішемічної хвороби.

2. Мурмило, з іншого боку, не так сильно переймається через вчасне прибуття на роботу. Він більше зацікавлений у пошуку виправдань щодо запізнення. У його схему гарно вписуються маленькі негаразди на кшталт світлофорів, недбалих водіїв та їхні нерозумні витівки, і він потайки радіє такому внеску його бунтівної Дитини або праведного Батька в гру «Дивись, що мене змусили зробити». Він теж не звертає уваги на довкілля, за винятком того, що може сприяти розвитку його гри, тому він тільки наполовину живий. Його тіло перебуває в машині, але його розум шукає несправедливостей.

3. Менш поширеним варіантом є «природний водій» – людина, для якої водіння машини є мистецтвом. Він швидко та вміло торує шлях крізь дорожній рух і стає частиною своєї машини. Він теж не помічає довкілля, за винятком тих можливостей, які пропонують простір для майстерності, що є його винагородою. Але він більше концентрується на собі та машині, яку він так гарно контролює, і в цьому сенсі він живий. Таке водіння формально є розвагою Дорослого, але і Дитина, і Батько теж отримують від неї задоволення.

4. У четвертому випадку маємо справу з людиною, яка живе в навколишньому світі та усвідомлює все: небо, дерева, почуття руху. Квапитись для неї – це нехтувати цим світом і бачити щось, що стоїть на дорозі, перепони або виключно себе. Один китаєць уже сідав у вагон метро, коли його кавказький супутник зазначив, що вони можуть заощадити двадцять хвилин, сівши на експрес, що вони й зробили. Коли вони вийшли в Центральному парку, китаєць, на подив свого друга, сів на лавку. «Добре, – пояснив він, – оскільки ми заощадили двадцять хвилин, ми можемо дозволити собі посидіти тут та насолодитися світом».

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Ігри, у які грають люди»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Ігри, у які грають люди» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Ігри, у які грають люди»

Обсуждение, отзывы о книге «Ігри, у які грають люди» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x