Эрик Берн - Ігри, у які грають люди

Отримання автономії проявляється у звільненні або відновленні трьох здібностей: здібності до усвідомлення, спонтанності та близькості.

Усвідомлення. Усвідомлення означає здатність бачити чашку кави і чути спів птахів по-своєму, а не так, як навчили. Можна припустити, що зір та слух у дорослих і немовлят функціонують по-різному [41] Berne, E. «Primal Images & Primal Judgment». Psychiatric Quarterly . 29: 634–658, 1955. і що в перші роки життя вони несуть більше естетичних, але менше інтелектуальних вражень. Маленький хлопчик бачить і чує птахів із захопленням. Тоді «хороший батько» вирішує, що повинен «розділити» ці емоції з сином та допомогти йому «розвиватись». Він каже: «Це сойка, а це горобець». З моменту, коли хлопчик починає замислюватись, де сойка, а де горобець, він більше не бачить та не чує птахів. Він повинен бачити й чути їх так, як хоче його батько. Батько має хороші наміри, адже мало хто може дозволити собі жити, слухаючи спів птахів, і що швидше маленький хлопчик почне свою «освіту», то краще. Можливо, він навіть стане орнітологом, коли виросте. Однак лише невелика кількість людей усе ще можуть чути й бачити по-своєму. Більшість представників людської раси втратила здатність бути художниками, поетами чи музикантами, адже вони не можуть безпосередньо бачити та чути, а змушені отримувати інформацію з інших вуст. Відновлення цієї здатності ми називаємо «усвідомленням». Фізіологічно усвідомлення – це ейдетичне сприйняття, схоже на ейдетичне уявлення [42] Jaensch, E. R. Eidetic Imagery . Harcourt, Brace & Company, New York, 1930. . Можливо, ейдетичне сприйняття все ще проявляється в деяких сферах життя – смаку, нюху та дотику, і, таким чином, ми маємо кухарів, парфумерів і танцюристів, чия вічна проблема полягає в тому, щоб знайти аудиторію, здатну цінувати плоди їхньої праці.

Усвідомлення вимагає жити тут і зараз, а не в іншому місці, минулому чи майбутньому. Гарною ілюстрацією можливостей у житті американців є ранкове поспішне водіння машини, метою якого є встигнути на роботу. Вирішальним є питання: «Де ж знаходиться розум, якщо тіло сидить за кермом?», і ми маємо на це чотири відповіді.

1. Людина, чиєю головною турботою є встигнути кудись вчасно, перебуває найдалі від «усвідомлення теперішнього». Поки тіло сидить за кермом машини, розум знаходиться біля дверей кабінету, і він не звертає уваги на навколишній світ, за винятком перепон, що виникають на шляху до з’єднання душі й тіла. Це Нікчема, головна турбота якого полягає в тому, як він виглядатиме в очах керівника. Якщо він запізниться, то намагатиметься виглядати так, ніби він зробив усе можливе, аби встигнути. При владі в такої людини стоїть піддатлива Дитина, яка веде гру «Подивись, як я старався». У той час як він сидить за кермом, у нього майже повністю відсутня автономія, і як людина, по суті, він більше мертвий, ніж живий. Цілком можливо, що це найсприятливіша умова для розвитку гіпертонії або ішемічної хвороби.

2. Мурмило, з іншого боку, не так сильно переймається через вчасне прибуття на роботу. Він більше зацікавлений у пошуку виправдань щодо запізнення. У його схему гарно вписуються маленькі негаразди на кшталт світлофорів, недбалих водіїв та їхні нерозумні витівки, і він потайки радіє такому внеску його бунтівної Дитини або праведного Батька в гру «Дивись, що мене змусили зробити». Він теж не звертає уваги на довкілля, за винятком того, що може сприяти розвитку його гри, тому він тільки наполовину живий. Його тіло перебуває в машині, але його розум шукає несправедливостей.

3. Менш поширеним варіантом є «природний водій» – людина, для якої водіння машини є мистецтвом. Він швидко та вміло торує шлях крізь дорожній рух і стає частиною своєї машини. Він теж не помічає довкілля, за винятком тих можливостей, які пропонують простір для майстерності, що є його винагородою. Але він більше концентрується на собі та машині, яку він так гарно контролює, і в цьому сенсі він живий. Таке водіння формально є розвагою Дорослого, але і Дитина, і Батько теж отримують від неї задоволення.

4. У четвертому випадку маємо справу з людиною, яка живе в навколишньому світі та усвідомлює все: небо, дерева, почуття руху. Квапитись для неї – це нехтувати цим світом і бачити щось, що стоїть на дорозі, перепони або виключно себе. Один китаєць уже сідав у вагон метро, коли його кавказький супутник зазначив, що вони можуть заощадити двадцять хвилин, сівши на експрес, що вони й зробили. Коли вони вийшли в Центральному парку, китаєць, на подив свого друга, сів на лавку. «Добре, – пояснив він, – оскільки ми заощадили двадцять хвилин, ми можемо дозволити собі посидіти тут та насолодитися світом».