Эрик Берн - Ігри, у які грають люди

2. Виховання дітей – означає їх навчання, у які ігри грати. Різні культури й соціальні класи розвивають різні типи ігор, а різні племена та сім’ї віддають перевагу своїм ігровим варіаціям. Це культурне значення ігор.

3. Ігри – це ніби прошарок між розвагами та близькістю. Розваги, якщо їх повторювати постійно, стають нудними, як коктейльні вечірки. Близькість вимагає особливих обставин і зазвичай дискримінується і Дорослим, і Дитиною, і Батьком. Суспільство не розуміє відвертості, за винятком приватного життя, адже здоровим глуздом люди розуміють, що цими почуттями можуть зловживати; а Дитина боїться її, бо вона викриває справжні мотиви. Отже, щоб уникнути нудьги від розваг, не наражаючи себе на небезпеку близькості, більшість людей обирає ігри як компроміс, коли вони доступні, й таким чином ігри займають більшу частину часу спілкування. Це соціальне значення ігор.

4. Друзів, знайомих та близьких людей зазвичай обирають собі з-поміж тих, хто грає в ті самі ігри. Отже, будь-який представник певного соціального кола (аристократії, молодіжної компанії, соціального клубу) поводиться таким чином, що стане чужим в іншому соціальному колі. І навпаки, будь-який член соціального кола, який змінює свої ігри, стане чужим у своєму звичному колі, але знайде собі місце в іншому. Це особистісне значення ігор.

Тепер читач зможе оцінити основну різницю між математичним і транзакційним аналізом ігор. Математичний аналіз ігор передбачає абсолютно раціональних гравців. Транзакційний аналіз ігор розглядає нераціональні, навіть ірраціональні, а отже, більш життєві ігри.

Частіше за все в ігри грають люди, що втратили душевну рівновагу. По суті, що більше стривожена людина, то дужче вона грає. Проте цікаво, що деякі шизофреніки відмовляються грати в ігри й вимагають відвертості. У повсякденному житті в ігри палко грають два типи людей: Мурмила та Нікчеми.

Мурмило – це людина, яка сердиться на свою матір. Під час дослідження з’ясовується, що він був сердитий на матір ще з раннього дитинства. Він часто має справжні «Дитячі» причини для гніву: мати могла «покинути» його у важкий період дитинства, бо захворіла чи потрапила до лікарні, або ж народила багато братів і сестер. Іноді це було зроблено навмисно: мати могла відмовитись від дитини, щоб вступити у повторний шлюб. У будь-якому разі відтоді він сердиться на матір. Він не любить жінок, хоча може поводитись, як донжуан. Оскільки гнівається він навмисно, рішення гніватись можна переглянути в будь-який період життя. Це як у дитинстві, коли надходить час обідати. Вимоги до скасування цього рішення однакові для дорослого Мурмила й маленького хлопчика. Він повинен бути спроможним зберегти обличчя, і йому потрібно запропонувати щось гідне в обмін на привілей погніватись. Іноді гра «Психіатрія», яка тривала роками, може припинитись, коли людина вирішує знову почати сердитися. Це вимагає ретельної підготовки пацієнта та належного часу й підходу. Незручність або залякування з боку терапевта не матиме позитивного результату, як і у випадку з маленьким хлопчиком. Як наслідок, пацієнт відплатить терапевтові за неправильну поведінку, як маленький хлопчик із часом мститься батькам.

З жіночим варіантом Мурмила ситуація така сама, тільки якщо злість виливається на батька. Що ж стосується «Дерев’яної ноги» («Чого ви очікуєте від жінки, в якої був такий батько?») чоловік-терапевт повинен поводитись дуже обережно. В іншому разі він ризикує опинитись у смітнику «такі ж, як батько».

Нікчема існує в кожному, але мета аналізу ігор – утримати його в рамках. Нікчема – це хтось, хто є чутливим до Батьківського впливу. Звідси обробка даних його Дорослого та спонтанність його Дитини в критичні моменти змішуються, що призводить до неправильної або незграбної поведінки. У крайньому разі Нікчема зливається з Підлабузником, Позером та Причепою. Нікчему не варто плутати зі здивованим шизофреніком, який не має функціонуючого Батька й Дорослий якого має замало влади, тому він повинен мати справу зі світом у Я-стані заплутаної Дитини. Цікаво, що в повсякденному житті термін «нікчема» використовується стосовно чоловіків і часом чоловікоподібних жінок. Зануда – це різновид Нікчеми, що більше використовується стосовно жінок й іноді чоловіків, схильних до жіночності.