Эрик Берн - Ігри, у які грають люди

Теза. У своїй загальній клінічній формі це гра з трьома учасниками – подружжям та психіатром. Чоловік (як правило) прагне розлучення, незважаючи на гучні запевнення у зворотному, тоді як дружина щиро бажає зберегти шлюб. Він приходить до терапевта «з-під батога» й робить це, лише щоб продемонструвати дружині, що хоче вирішити проблему. Зазвичай він грає у м’яку форму «Психіатрії» або «Зали судових засідань». З плином часу він виявляє або псевдорозуміння, або войовничість стосовно терапевта. Вдома він спочатку показує більше «розуміння» і стриманість, а врешті-решт починає поводитись гірше, ніж коли-небудь. Після одного, п’яти або десяти відвідувань, залежно від майстерності психотерапевта, він відмовляється продовжувати терапію і йде на полювання або риболовлю. Тоді дружина змушена подавати на розлучення. Чоловік тепер відчуває себе невинним, адже його дружина взяла на себе ініціативу, хоча він продемонстрував добру волю, йдучи до терапевта. Він перебуває у хорошій позиції, щоб сказати адвокатові, судді, другу або родичеві: «Подивись, як я старався».

Антитеза. Подружжя бачать разом. Якщо один із них, скажімо чоловік, чітко грає у гру, дружина йде на сеанси індивідуальної терапії і не дає йому можливості відвідувати ці сеанси, роблячи вигляд, що він не готовий для цього. Він, як і раніше, може отримати розлучення, але тільки втративши позицію жертви й не маючи змоги стверджувати, що він старався. За необхідності, дружина може подати на розлучення, і її позиція значно покращиться, адже вона справді старалась. Сприятливий, бажаний результат полягає у тому, що чоловік, зрозумівши, що гра припиналась, впаде у відчай і почне шукати вихід зі справжньою мотивацією.

У своїй повсякденній формі ця гра спостерігається у дітей, як гра з двома учасниками (один із них – батько). У неї грають із двох позицій: «Я безпорадний» або «Я невинний». Дитина старається, але псує все чи припускається помилок. Якщо вона безпорадна, то батько повинен зробити все за неї. Якщо вона невинна, то батько не має достатніх підстав для покарання. Це свідчить про елементи гри. Батьки повинні з’ясувати дві речі: хто з них навчив дитину цієї гри, та що вони роблять не так, якщо гра продовжується.

Цікавим, але іноді зловісним варіантом є гра «Подивись, як сильно я старався», вона зазвичай складніша, другого або третього ступеня. Це можна проілюструвати на прикладі працьовитого чоловіка з виразкою шлунка. Є багато людей з обмеженими фізичними можливостями, які роблять усе можливе, щоб подолати обставини, та можуть законно заручитися підтримкою своїх родин. Такі умови, однак, також можна використати для прихованих цілей.

Перший ступінь: чоловік оголошує своїй дружині та родичам, що в нього виразка. Він також каже їм, що продовжуватиме працювати. Це викликає захоплення. Напевно, людина в такому стані має право на хвастощі, як компенсацію за страждання. Його варто похвалити за те, що він не грає у «Дерев’яну ногу»; він заслуговує на винагороду, бо продовжує виконання своїх обов’язків. У такому випадку ввічлива відповідь на «Подивись, як сильно я старався» – це «Так, ми всі захоплюємося твоєю силою духу та сумлінням».

Другий ступінь: чоловікові кажуть, що в нього виразка, але він тримає це в таємниці від дружини та друзів. Він продовжує працювати й піклуватися, як і раніше, а одного разу на роботі йому стає зле. Коли його дружина дізнається про це, вона миттєво розуміє повідомлення: «Подивись, як сильно я старався». Тепер вона повинна цінувати його, як ніколи раніше, і шкодувати про все, що вона йому колись наговорила чи зробила. Коротше кажучи, тепер вона повинна його любити, адже всі його попередні спроби залицяння не були успішні. На жаль, для чоловіка її прояви любові й турботи в цьому випадку радше вмотивовані провиною, ніж любов’ю. У глибині душі вона, ймовірно, ображена, тому що він має несправедливу перевагу та приховував свою хворобу. Тому діамантовий браслет є більш чесним інструментом залицяння, ніж дірявий шлунок. Вона має можливість шпурнути в нього коштовностями, але не виразкою. Раптове зіткнення із серйозним захворюванням, швидше за все, не допоможе завоювати дружину, а змусить її відчути себе в пастці.

Цю гру часто можна розкрити відразу після того, як пацієнт уперше чує, що в нього потенційно прогресивна хвороба. Якщо він буде грати з нею, то весь план відразу ж з’явиться у його голові. Це можна виявити під час ретельного огляду психіатричної ситуації. Аналіз виявить таємну зловтіху його Дитини, коли та дізналась про таку зброю. Зловтіха зазвичай маскується за його Дорослого стурбованістю у практичних проблемах, які виникнуть через хворобу.