Эрик Берн - Ігри, у які грають люди

У своєму повному розквіті це гра для п’ятьох учасників, хоча кількість ролей може скорочуватись, так що вона може початись і закінчитись, як гра з двома учасниками. Центральна роль – це роль Алкоголіка, того, хто розпочинає її, тобто містера Вайта. Головна роль другого плану – це Переслідувач, якого, як правило, грає особа протилежної статі, зазвичай дружина / чоловік. Третя роль – Рятівник, яку зазвичай виконує людина тієї ж статі, часто хороший сімейний лікар, зацікавлений у пацієнті та проблемах з алкоголем. У класичній ситуації лікар успішно рятує алкоголіка від його звички. Після того як Вайт не п’є протягом шістьох місяців, вони поздоровляють один одного. А наступного дня містер Вайт уже валяється у канаві.

Четверта роль – це роль Роззяви або Дурня. У літературі цю роль виконує дуже коректна людина, яка зазвичай позичає містерові Вайту гроші, пригощає його сандвічем чи горнятком кави, не переслідуючи його та не намагаючись врятувати. У житті частіше за все це роль матері містера Вайта, яка дає йому гроші й часто співчуває через дружину, яка його не розуміє. У цьому аспекті гри містерові Вайту потрібно знайти прийнятну причину для того, щоб узяти гроші в борг, – певний проект, у який обидва вірять, хоча й знають реальну причину потреби у грошах. Іноді Роззява трансформується в іншу роль, яка є корисною, але не головною: в роль Агітатора, «хорошого хлопця», який дає щось Вайтові, не просячи нічого натомість: «Вип’ємо (і ти скотишся ще нижче)».

Допоміжні професіонали в іграх зі зловживанням – це бармен або продавці алкогольних напоїв. У грі «Алкоголік» він виконує п’яту роль, роль Посередника, пряме джерело поставок, який також розуміє алкогольні розмови й таким чином є найбільш значущою людиною у житті будь-якого пияка. Різниця між Посередником та іншими гравцями – це різниця між професіоналами та аматорами у будь-якій грі: професіонал знає, коли зупинитися. У певний момент хороший бармен відмовляється налити Алкоголікові, який залишається без джерела алкоголю, поки не знайде більш поблажливого Посередника.

На початкових етапах «Алкоголіка» дружина може виконувати всі три ролі другого плану: опівночі – Роззяви, роздягаючи його, готуючи йому каву і даючи йому побити її; вранці – Переслідувача, лаючи його за скоєне; а ввечері – Рятівника, благаючи його змінитись. На пізніших стадіях, іноді через погіршення фізичного стану, Вайт може обійтися без Переслідувача та Рятівника, але терпіти їх, якщо вони дають йому алкоголь. Вайт може піти до спеціальної організації та врятуватись, якщо зможе отримати там безкоштовну їжу; або витерпіти прочуханку, аматорську чи професіональну, якщо після цього зможе отримати подачку.

Сучасний досвід показує, що винагорода у грі «Алкоголік» (це характерно для ігор у цілому) походить від аспекту, на який більшість дослідників звертає найменше уваги. Під час аналізу цієї гри зловживання алкоголем саме по собі – це просто випадкове задоволення з додатковими перевагами, процедура, що веде до кульмінації, яка є похміллям. Те саме бачимо й у грі «Тюхтій»: безладні рішення, які привертають найбільшу увагу, – це всього лише задоволення, що дає Вайтові можливість дійти до суті, тобто прощення містера Блека.

Для Алкоголіка похмілля – це не фізичний біль, а радше психологічна мука. Дві найулюбленіші розваги пияків: «Мартіні» («Скільки ти вип’єш та які напої змішаєш») та «Ранок опісля» («Ось я розповім тобі про моє похмілля»). У «Мартіні» зазвичай грають соціальні випиваки; більшість пияків воліють до важкого раунду психологічної розваги «Ранок опісля», так, організації анонімних алкоголіків пропонують їм необмежені можливості для цього.

Щоразу, коли один пацієнт відвідує свого психіатра після запою, він обзиває себе всіма можливими лайками; психіатр, своєю чергою, мовчить. Пізніше, розповідаючи про ці візити під час групової терапії, Вайт самовдоволено скаже, що саме психіатр його лаяв. Основний інтерес у розмовах багатьох алкоголіків на терапії – це не власне звичка, яку вони згадують, мабуть, на знак поваги до Переслідувача, а страждання, що йде за нею. Транзакційна мета пиття, крім насолоди, яку воно приносить, – це створення ситуації, де Дитина може дістати прочуханку не тільки від внутрішнього Батька, але й від будь-яких батьківських фігур у середовищі, які зацікавлені у таких зобов’язаннях. Звідси терапія цієї гри повинна зосереджуватись не на питті, а на ранку після нього, розвазі за допомогою самобичування. Проте існує тип п’яниць, які не страждають від похмілля, і такі люди не мають стосунку до цієї категорії.