Эрик Берн - Ігри, у які грають люди

Дитина: «Подивимось, чи зможеш ти мене зупинити».

Батько: «Ти повинен кинути пити тому, що….»

Ходи: (1) Провокація – звинувачення або прощення. (2) Поблажка – гнів чи розчарування.

Переваги: (1) Внутрішня психологічна: (а) пиття як процедура – бунт, утіха та задоволення спраги; (б) «Алкоголік» як гра – самобичування (ймовірно). (2) Зовнішня психологічна – уникнення сексуальних та інших форм близькості. (3) Внутрішня соціальна – «Подивимось, чи зможеш ти мене зупинити». (4) Зовнішня соціальна – «Ранок опісля», «Мартіні» та інші розваги. (5) Біологічна – чергування любові та гніву. (6) Екзистенціальна – «Кожен хоче мене скривдити».

Теза. «Боржник» – це більше, ніж просто гра. В Америці вона дедалі більше стає схожою на сценарій, план усього життя, наче те саме, що відбувається в джунглях Африки та Нової Гвінеї [29] Mead, Margaret. Growing Up in New Guinea . William Morrow & Company, New York, 1951. . Там родичі молодого чоловіка купують йому наречену за шалені гроші, залишивши його в боргах на багато років наперед. У нас також існує цей звичай, принаймні в більш цивілізованих частинах країни, за винятком того, що ціна нареченої стає ціною будинку, а роль родичів може виконувати банк.

Таким чином, юнак у Новій Гвінеї зі старим годинником, начепленим на вухо як амулет на щастя, і молодий чоловік в Америці з новим годинником на руці відчувають, що їхні життя мають «мету». Велике свято, наприклад весілля або новосілля, відбувається не тоді, коли борг виплачено, а коли його беруть. Що ми бачимо на екранах телевізорів? Це не чоловік середніх років, який нарешті розрахувався за свій іпотечний кредит, а молодий чоловік, який переїздить до свого нового будинку разом із сім’єю, гордовито розмахуючи документами, які він щойно підписав і з якими він буде пов’язаний більшість продуктивних років. Після того як він заплатить свої борги – іпотеку, витрати на коледж для своїх дітей і свою страховку, він стає проблемою, «пенсіонером», якого суспільство має забезпечити не тільки матеріальними благами, але й новою «метою». Як і в Новій Гвінеї, якщо він дуже проникливий, він може стати кредитором, а не боржником, але це відбувається досить рідко.

Поки я пишу книгу, по столу повзе мокриця. Якщо її перевернути на спину, можна спостерігати за величезною боротьбою, яку вона почне, щоб знову перевернутись на ноги. Протягом цього часу вона має «мету» життя. Коли мокриці вдається її досягти, можна навіть побачити погляд перемоги на її «обличчі». Вона повзе геть, і я уявляю, як вона розповідає свою історію іншим мокрицям, дивлячись на молоде покоління з позиції комахи, яка зробила це. І все ж таки в суміші самовдоволення знайдеться дрібка розчарування. Тепер, коли вона сягнула вершини, життя здається безцільним. Можливо, вона повернеться, сподіваючись повторити свій тріумф. Можливо, варто було її позначити чорнилом, щоб упізнати, якщо вона піде на ризик. Смілива тваринка – мокриця. Не дивно, що вона виживала протягом мільйонів років.

Більшість молодих американців, проте, ставляться до своїх іпотечних кредитів дуже серйозно тільки під часу стресу. Якщо вони перебувають у депресії або економічна ситуація погана, зобов’язання будуть змушувати їх іти далі й таким чином допоможуть деяким з них не вчинити самогубства. Більшу частину часу вони грають у м’яку гру «Якби не борги», але здебільшого насолоджуються життям. Лише деякі роблять кар’єру, граючи в жорстку гру «Боржник».

«Спробуй та збери» (СТЗ) – типова гра для молодих подружжів, яка показує, як варто грати, щоб гравець «вигравав» незалежно від обставин. Вайти отримують усі види товарів і послуг у кредит, незначні або розкішні, залежно від їхнього походження і як їх навчали гри батьки, бабусі та дідусі. Якщо кредитор поступається після декількох м’яких спроб отримати гроші, то Вайти можуть насолодитись прибутком без штрафів, і в цьому сенсі вони виграють. Якщо кредитор робить більш напружені спроби, то вони насолоджуються погонею, а також використанням покупок. Жорстка форма гри виникає, якщо кредитор вирішив отримати гроші назад. Для того щоб отримати їх, йому доведеться вдатися до крайніх заходів. Вони, як правило, мають примусовий елемент – бесіду з роботодавцями Вайта чи появу біля будинку шумної та помітної вантажівки з написом «Агентство зі збору платежів».

На цьому етапі відбувається поворот. Тепер Вайт знає, що йому, ймовірно, доведеться заплатити. Через примусовий елемент, який висловлено у більшості випадків у «третьому листі» від колекторів («Якщо ви не з’явитесь у нашому офісі протягом 48 годин…»), Вайт відчуває, що має право гніватись, і переходить до варіанта «Попався, сучий сину». Цього разу він виграє, демонструючи, що кредитор жадібний, безжальний і ненадійний. Дві найочевидніші переваги полягають ось у чому: 1) це зміцнює життєву позицію Вайта, яка є прихованою формою «Усі кредитори жадібні», та (2) це пропонує велику зовнішню соціальну перевагу, адже наразі він може відкрито ганьбити кредитора у присутності своїх друзів, не втрачаючи статусу «Приємної людини». Він також може додатково використовувати внутрішню соціальну перевагу, зіштовхуючись із самим кредитором. Крім того, це виправдовує зловживання кредитною системою: якщо всі кредитори такі, як показує його досвід, то навіщо їм платити?