Эрик Берн - Ігри, у які грають люди

ПСС – це гра для двох учасників, яку варто відрізняти від «Хіба це не жахливо?» (ХЦНЖ). У ХЦНЖ гравець прагне несправедливості для того, щоб скаржитися на неї третім особам, що робить ХЦНЖ грою для трьох: Агресора, Жертви та Довіреної особи. У ХЦНЖ грають під гаслом «Страждання не любить самотності». Довірена особа – це зазвичай хтось, хто грає у ХЦНЖ. ЧВЦСМ – теж гра для трьох, але тут агент намагається встановити свою першість у нещасті та обурюється конкуренцією з боку інших нещасних. ПСС комерціалізується у професійну форму з трьома учасниками, що інакше зветься «Шантаж». Її можна також відтворити як подружню гру на двох у більш-менш тонкій формі.

Антитеза. Найкраща антитеза – це правильна поведінка. Стосунки с гравцем у ПСС повинні чітко й детально формулюватись, і варто суворо дотримуватись правил. У клінічній практиці, наприклад, питання оплати за пропущені сеанси або їх скасування має вирішуватись відразу, але варто прийняти додаткові запобіжні заходи, щоб уникнути помилок у бухгалтерії. Якщо виникає непередбачене ускладнення, антитезою варто поступатись до того часу, поки терапевт не підготується, щоб мати справу з грою. У повсякденному житті ділові стосунки з гравцями у ПСС завжди пов’язані з очікуваними ризиками. З дружиною такої людини варто поводитись із ввічливою правильністю, а м’якого флірту, любощів та образ варто уникати, особливо, коли чоловік сам, здається, заохочує до того.

Теза: «Попався, сучий сину».

Мета: виправдання.

Ролі: Жертва , Агресор.

Приклади: (1) «Я спіймав тебе цього разу». (2) Ревнивий чоловік.

Соціальна парадигма: Дорослий-Дорослий.

Дорослий: «Дивись, що ти зробив не так».

Дорослий: «Тепер, коли ти вказав мені на це, я бачу, що ти маєш рацію».

Психологічна парадигма: Батько-Дитина.

Батько: «Я спостерігав за тобою та сподівався, що ти помилишся».

Дитина: «Цього разу ти мене піймав».

Батько: «Так, і ти відчуєш всю силу моєї люті».

Ходи: (1) Провокація – звинувачення. (2) Захист – звинувачення. (3) Захист – покарання.

Переваги: (1) Внутрішня психологічна – обґрунтування люті. (2) Зовнішня психологічна – можливість уникнення конфронтації власних недоліків. (3) Внутрішня соціальна – ПСС. (4) Зовнішня соціальна – «Вони завжди готові тебе спіймати». (5) Біологічна – обмін гнівом між особами однієї статі. (6) Екзистенціальна – «Людям не можна довіряти».

Теза. У своїй класичній формі це подружня гра і наразі одна з найчастіших причин розлучення. Однак гру можна відтворити між батьками та дітьми і в трудовому житті.

(1) ДЩТЗМЗ першого ступеня: Вайт, почуваючись відлюдником, занурюється у будь-яку діяльність, яка допомагає йому ізолюватись від людей. Можливо, все, чого він хоче на цей момент, – це залишитись на самоті. Порушник, наприклад його дружина або хтось із його дітей, очікує погладжування або ставить йому питання на зразок: «Де я можу знайти плоскогубці?» Це переривання змушує Вайта впустити долото, пензлик, друкарську машинку або паяльник, він розлючується і кричить на порушника: «Дивись, що ти змусив мене зробити». Якщо таке відбуватиметься роками, родина почне залишати його наодинці, коли він занурюється у справу. Звичайно, що не порушник, а власне роздратування Вайта змушує його впустити предмет, а він і радіє з цього, бо це дає йому можливість вигнати порушника. На жаль, це гра, якої занадто швидко навчаються маленькі діти, тому вона легко передається із покоління до покоління. Що сильніша спокуса зіграти, то чіткіше демонструються задоволення та переваги.

(2) ДЩТЗМЗ другого ступеня: якщо ДЩТЗМЗ є основою способу життя, а не просто використовується як захисний механізм, Вайт одружується з жінкою, яка грає у «Я тільки намагаюся допомогти тобі» чи щось подібне. Саме тоді йому легко делегувати їй ухвалення рішень. Часто це відбувається делікатно та галантно. Він може чемно й увічливо дозволити їй вирішити, куди піти на вечерю та який фільм подивитись. Якщо все добре, то він насолодиться. Якщо ні, то він може звинуватити її, сказавши або маючи на увазі: «Ти мене в це втягла!» (простий варіант ДЩТЗМЗ). Або він може перекласти тягар рішень, що стосуються виховання дітей, на неї, тоді як він сам виступатиме виконавцем; якщо діти засмутяться, він може зіграти в чисту форму ДЩТЗМЗ. Це закладає основу на роки. З’являється можливість звинувачувати матір в усіх негараздах дітей. У цьому випадку ДЩТЗМЗ не є самоціллю, а лише пропонує задоволення на шляху до «Я ж тобі казав» або «Дивись, що ти накоїла цього разу».