Эрик Берн - Ігри, у які грають люди

2. Використаний засіб: слова («Психіатрія»), гроші («Боржник»), частини тіла («Поліхірургія»).

3. Клінічні типи: істеричний («Ґвалтівник»), обсесивно-компульсивний («Тюхтій»), параноїдальний («Чому все це сталося зі мною?»), депресивний («І знову те саме»).

4. Зона: оральна («Алкоголік»), анальна («Тюхтій»), фалічна («А давайте ви почубитесь»).

5. Психодинаміка: антифобічна («Якби не ти»), проективна («Батьківські збори»), інтроективна («Психіатрія»).

6. Інстинкти: мазохістський («Якби не ти»), садистський («Тюхтій»), фетишистський («Фригідна жінка»).

На додаток до числа гравців корисно розглянути три інші кількісні змінні:

1. Гнучкість. Деякі ігри, наприклад «Боржник» та «Поліхірургія», можна відтворити належним чином тільки з одним видом засобу, а інші, наприклад ексгібіціоністські ігри, є більш гнучкими.

2. Завзятість. Деякі люди легко зупиняють свої ігри, решта ж є постійними.

3. Інтенсивність. Деякі люди грають у свої ігри розслаблено, в решту ігор – більш напружено та агресивно. Таким чином, за цим критерієм ігри відповідно поділяються на легкі та важкі.

Ці три змінні визначають, буде гра ніжною чи насильницькою. У людей із психічними відхиленнями часто можна помітити просування у цьому плані, тож можна говорити навіть про стадії. Параноїдальний шизофренік може спочатку грати у гнучку, вільну та легку гру першої стадії «Який жах!» та розвити її до негнучкої, завзятої та важкої гри третьої стадії. Розрізняють такі три стадії ігор:

А.Гра першого ступеня є соціально прийнятною у колі агента.

Б.Гра другого ступеня – це гра, від якої не виникає постійних, непоправних пошкоджень, але гравці воліють сховатись від громадськості.

В.Гра третього ступеня – це гра, в яку грають навмання і яка закінчується на хірургічному столі, у залі суду або в морзі. Ігри також можна класифікувати відповідно до кожного з інших конкретних чинників, що розглядаються в аналізі ЯНТ: мета, ролі, найбільш очевидні переваги. Найбільш вірогідним прототипом систематичної наукової класифікації є та, що ґрунтується на екзистенціальній позиції; але через те, що знання цього чинника ще не досить розвинені, знайомство з такою класифікацією доведеться відкласти. Найбільш практичною класифікацією наразі є соціологічна. Саме її ми будемо розглядати в наступному розділі.

Варто віддати належне Стівену Поттеру за його сприйняття, гумористичні обговорення маневрів, або «вивертів», у повсякденних соціальних ситуаціях [21] Potter, S. Theory and Practice of Gamentanship . Henry Holt & Company, New York, n.d. та Г. Х. Міду за його революційне дослідження ролі ігор у соціальному житті [22] Mead, G. H, Mind, Self, and Society . University of Chicago Press, Chicago, 1934. . Ігри, які призводять до психічних розладів, систематично вивчалися на семінарах із соціальної психіатрії у Сан-Франциско з 1958 року, і цей сектор аналізу ігор був нещодавно розглянутий Т. Сасом [23] Szasz, T. The Myth of Mental Illness . Harper & Brothers, New York, 1961. . Щодо ролі ігор у груповому процесі варто звернутися до книги автора з групової динаміки [24] Berne, E. The Structure and Dynamics of Organizations and Groups . J. B. Lippincott Company, Philadelphia and Montreal, 1963. .

Ця колекція була складена до 1962 року, але постійно виникають нові ігри. Іноді те, що здається ще одним прикладом уже знайомої гри, при більш уважному вивченні виявляється повністю новою грою, а те, що здається абсолютно новим, часто виявляється варіацією вже знайомої гри. Окремі пункти аналізу також можуть змінюватися з накопиченням нових знань; наприклад, існує кілька можливих варіантів опису динаміки, тому раніше прийнятний варіант може виявитись не найбільш переконливим із плином часу. Однак списку ігор і аналізованих моментів достатньо для клінічної роботи.

Деякі з ігор обговорюють та аналізують без скорочень. Інші ж, які потребують додаткового вивчення, або рідко зустрічаються, або мають досить очевидне значення, описані дуже стисло. Того, хто розпочинає гру, зазвичай називають агентом, або містером Вайтом, а іншу сторону – містером Блеком.

Ігри поділяються на групи відповідно до ситуацій, в яких вони найчастіше зустрічаються: життєві ігри, подружні ігри, групові ігри, сексуальні ігри та ігри нижчого світу; у розділі для професіоналів зустрічаються «ігри на прийомі у психотерапевта» та, зрештою, декілька прикладів хороших ігор.