Франка Паріанен - Гормони. Як тестостерон, ендорфіни і Ко впливають на наше життя

Різні дослідження доводять, що біль можуть полегшити красиві картинки, смачна їжа чи добра музика. Так відбувається, бо дофамін вносить до списку запрошених усе, чим може винагородити соціум 70,71. При цьому сміх у товаристві допомагає під час болю ефективніше, ніж якщо сміятися наодинці, а синхронні танці допомагають більше, ніж якщо ритмічно погойдуватися на самоті. Можливо, саме тому учасники бойз-бендів завжди в доброму настрої. Гра на музичному інструменті й співи, «як колись у дитячому таборі», допоможуть подолати біль краще, ніж будь-який CD. (Суперпорада: підготувати для наступних пологів бонґо. [28] Бонґо – ударний інструмент, що складається з двох невеликих зв’язаних барабанів різного розміру. ) Ще фантастичніший ефект обіцяє апогей соціальної взаємодії: оргазми. Вони перебувають з самого верху еволюційного рейтингу, а деякі лікарі й пацієнти з ними експериментують – проти мігреней чи болю при пологах. 72,73,74,75

А що кількість дофаміну зростає вже від самого очікування морфіну, то він спільно з ендорфінами і Ко обдаровує нас одразу й ефектом плацебо. Саме тому люди, дофамінова система яких дуже радіє винагородам, відчувають його дію сильніше. 76 Якщо ж учасникам експерименту повідомити, що лікарський засіб засвоївся у них погано, то, попри те що вони й так перебували в групі, якій давали плацебо, кількість дофаміну та опіантів у їхньому мозку скоротиться (ефект ноцебо). 77

Якщо ж цим людям взагалі нічого не розповідати, то вони не матимуть якихось сподівань і насолоджуватимуться морфіном десь наполовину. 78 Це ще одна добра порада, як вивести пацієнтів на шлях одужання.

Ви зауважите, що все це чудово, але вам із вашою шиною-на-тричі-зламаній-фактично-роздробленій-кісточці ще й під час переймів хотілося б отримати справжні наркотики. Звісно ж, гормони, які виробляє тіло, не можуть замінити наркотичні речовини. Якщо біль пекельний, морозиво не врятує. Ба більше, воно навіть не смакуватиме, адже біль приглушуватиме винагороду. Хронічні болі знебарвлюють будь-яку насолоду, адже створюють такий дофаміновий фоновий шум, що ми більше не чуємо піднесення – навіть від морфіну. 78

З погляду еволюції можлива причина такого явища полягає в тому, що під час хронічних болей тіло хоче, щоб єдиним бажаним місцем для нас був диван. Це ніби логічно: краще відступити, ніж лізти на найближче дерево у пошуках конфлікту чи… холодильника.

Хай там як, такий задум заганяє нас у фрустрацію, коли проблема затягується й перспективи зцілення не видно. Оскільки біль і задоволення пов’язані, то протилежна ситуація, коли не відчуваєш абсолютно нічого, – це справжнє пекло. Депресія не забариться.

Коротко кажучи, ендорфіни доводять, що задоволення – це мистецтво вивести власні потреби на чистоту. («Я їм це морозиво, бо прислухаюся до сигналів власного тіла!») Вони краще заточені під наші особисті потреби, ніж будь-який блог із порадами. Це практично, адже означає, що ніхто не має права вказувати, що для нас добре, а що – ні. І вам не треба займатися йогою, якщо вона не приносить задоволення. А от підшукати якийсь різновид спорту до душі таки не завадило б. Адже дофамін вміє стимулювати лише те, що йому відоме. Тобто не варто припиняти пошуки. Бо щойно ми відшукаємо те, що забезпечує нас дофаміном та опіатами, наші шанси не розлучатися з ними неабияк зростуть.

Наші гормони не сфокусовані на тих кількох цілях, які вони поставили перед собою мільйони років тому. Не зосереджені навіть на розмноженні. Завдяки дофаміну і широкій мережі асоціацій гормони здатні наділити привабливістю будь-що. Відповідно, вони ще й додають нам мотивації до досягнення цих цілей або ж, навпаки, змушують відступити.

Ваші уявлення надають барв світосприйняттю. Ще до того, як кора допоможе нам вирішити щось, салієнтна система встигає підготувати ціле портфоліо різних можливостей. Вона широким пензлем зафарбовує світ у добре або погане, важливе або неважливе. Коли мозок скеровує в наше тіло кілька гормонів, які викликають у нас ейфоричне пощипування, притуплене протверезіння чи кидання то в жар, то в холод, коли ми десь наламали дров, – усе це в більшості ситуацій і є відлунням швидкого аналізу салієнтної системи. Без такого маркера наша гормональна система зробила б наш світ схожим на якусь ляпанину.

Бездумно ми сприймаємо всі ці соматичні маркери не як остаточний результат складного процесу ухвалення рішень, а як незрозуміле внутрішнє чуття. З цієї причини ми знову ж таки кладемо маркери не в шухляду «корисні поради», а відсортовуємо до радіоперешкод, вважаючи, що без них нашій фронтальній корі було б значно краще. Але як інакше до вас достукатися салієнтній системі? Може, за допомогою стовпчикової діаграми? (Але ж система знає ваше ставлення до математики. Вона ж завжди була поряд.)