8Самійленко Володимир Іванович (літературні псевдоніми — В. Сивенький, Іваненко, Полтавець, Смутний та ін.; 1864— 1925) — український письменник.
9С л а щ о в Яків Олександрович (1885—1929) — генерал-лейтенант. Командував корпусом денікінської, потім врангелівської армії. Емігрував до Туреччини, 1921 р. повернувся на батьківщину, був амністований і служив у Червоній Армії.
10Добрармія (Добровольча армія) — одне з найбільших білогвардійських з’єднань, основна ударна сила денікіншини. Армію було створено наприкінці 1917 р. на Дону при сприянні Антанти з верхівки козацтва та юнкерів.
11“Н а вас, з а в з я т ц і-ю н а к и...” — вірш Михайла Петровича Старицького (1840—1904) “До молоді” (1876).
12Т ю т ю н н и к Юрій — генеральний хорунжий армії Української Народної Республіки, начальник штабу Григор’єва. З 1924 р. проживав на Радянській Україні; розстріляний у 1929 р.
ХЬІУ
‘Ранню поему “1918 год” В. Сосюра написав у 1919 р. в м. Смотричі на Поділлі. Строфа процитована, очевидно, по пам’яті, бо має деякі текстові різночитання із виправленою автором версткою.
2П о л я к и почали наступать. — Йдеться про початок агресії білопольського війська 25 квітня 1920 р. на території Білорусії і України, яке за короткий час просунулося на 200 км углиб України.
ХЬУ
‘Подив — абревіатура від “политический отдел дивизии”.
2“...б ытие определяет сознани е”. — У передмові до праці “К критике политической экономии” (1859) К. Маркс пише: “Не сознание людей определяет их бытие, а, наоборот, их общественное бытие определяет их сознание” (Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения. - М., 1959. - Т. 13. - С. 7).
3Г а м с у н Кнут (справжнє прізвище — Педерсен; 1859— 1952) — норвезький письменник, у романах якого капіталістичному місту протиставлялося патріархальне село (“Соки землі”, 1917).
4П о а р м — абревіатура від “политический отдел армии”.
5...к оли поляки захопили К и ї в — 6 травня 1920 р. польські війська зайняли Київ.
6С е р р а т і Джачінто Менотті (1872 чи 1876—1926) — один із керівників Італійської соціалістичної партії (в 1910-х роках); учасник
II конгресу Комінтерну (1920). В 1924 р. в числі “третьоінтернаціона-лістів” вступив до Компартії.
7Вона розказувала про червону Венгрі ю... Як там роздавили радянську владу. — 21 березня
1919 р. в Угорщині перемогла пролетарська революція, було проголошено Угорську радянську республіку. Радянську владу було встановлено і в Закарпатській Україні, що входила тоді до складу Угорщини. Після поразки угорської революції в Угорщині в 1920 р. встановлено диктатуру на чолі з М.Хорті, відновлено монархію.
8Наподив — начальник політичного відділу дивізії.
9...в они переживають нашу керенщин у... — Очевидно, В. Сосюра має на увазі наявність жіночих загонів, які охороняли перед штурмом Зимовий палац, де знаходився Тимчасовий уряд О. Ф. Керенського.
10Гінденбург Пауль фон (1847—1934) — німецький військовий і державний діяч, генерал-фельдмаршал. Під час Першої світової війни 1914 р. командував військами Східного фронту, з 1916 р. — начальник генерального штабу.
У записі В. Сосюри йдеться, очевидно, про якийсь із військових маршів Гінденбурга, популярний у ті роки.
11Після замирення з поляками...— 12 жовтня
1920 р. польський уряд погодився на перемир’я і підписав договір у 1921 р.
ХЬУІ
‘“Коли зустрінемся ми знов у...” — В. Сосюра цитує слова Т. Шевченка із вірша “Якби зустрілися ми знову...” (1848):
Якби зустрілися ми знову,
Чи ти злякалася б, чи ні?
Якеє тихеє ти слово Тоді промовила б мені?
2Нова Баварія — передмістя Харкова 1920-х років.
ХЬУІІ
•Піонтек. — У рукописі нечітко написано це прізвище, в результаті чого при передрукові та в публікації уривків роману в десятому томі Творів у десяти томах (К.: Дніпро, 1972) допущена неточність — “Шотнек”. Є підстави вважати, що це була дружина І. Ю. Кулика Лю-ціана Карлівна Піонтек (1899—1937) — українська письменниця.
2К у л и к Іван Юліанович (справжнє ім’я та по батькові — Ізраїль Юделевич (1897—1937); літературні псевдоніми — Р. Ролінато, Василь Роленко) — український письменник, партійний і громадський діяч. В автобіографії, написаній у Києві 5 жовтня 1958 р., В. Сосюра так оцінював роль І. Ю. Кулика у вирішенні його творчої долі:
“В Харкові мою долю в українській поезії визначив Іван Юліанович Кулик, котрий звернув на мене увагу як на молодого поета і через ЦК КП(б)У відкликав мене з армії” (див.: Сосюра В. Твори: В 10 т. — Т. 10. - С. 76).
Читать дальше