Джаред Даймонд: Переворот. Зламні моменти в країнах, що переживають кризу

Ця книга є наративним розвідувальним дослідженням криз і вибіркових змін, що відбулися в сімох сучасних країнах, стосовно яких я маю великий особистий досвід і які розглядаються в перспективі вибіркових змін для подолання особистісної кризи. Це такі країни, як Фінляндія, Японія, Чилі, Індонезія, Німеччина, Австралія та Сполучені Штати.

А тепер розглянемо по черзі кожне з цих слів і кожну фразу.

Ця книга є порівняльним дослідженням. Її сторінки присвячуються розгляду не якоїсь однієї країни. Натомість у ній ідеться про сім країн, що їх можна порівняти між собою. Авторам науково-популярної літератури доводиться обирати між презентацією досліджень поодиноких типових прикладів та порівнянням численних прикладів із практики. Кожен із цих методів має свої переваги та обмеження. Звісно, у виданні такого обсягу можна подати дуже багато інформації щодо якогось конкретного практичного випадку, але саме порівняльні дослідження забезпечують перспективу та виявляють проблеми, які могли б і не проявитися під час дослідження якогось одного типового прикладу.

Історичні порівняння змушують ставити запитання, які навряд чи можуть виникнути під час дослідження одного типового випадку: чому конкретний тип події спричинив в одній країні результат R1, а в іншій країні дав абсолютно інший результат R2? Наприклад, в однотомних історичних виданнях про громадянську війну в Америці, які я полюбляю читати, автори можуть присвятити шість сторінок наслідкам битви під Геттісбергом, але забувають дати відповідь на таке запитання: чому, на відміну від аналогічних подій в Іспанії та Фінляндії, Американська громадянська війна завершилася тим, що переможці зберегли життя переможеним? Дослідники певних подій у певній країні часто звинувачують авторів порівняльних досліджень у примітивізації та поверховості викладення, а ті, у свою чергу, так само часто закидають своїм опонентам нездатність висвітлити питання в ширшій перспективі. Точку зору вчених, які займаються порівняльними дослідженнями, влучно передає такий саркастичний вираз: «Ті, хто займається дослідженням лише однієї країни, закінчують тим, що не можуть зрозуміти жодної». Пропонована вам книга є порівняльним дослідженням з усіма притаманними йому перевагами та обмеженнями.

Оскільки обсяг цієї книги «розподілено» між сімома країнами, я з сумом усвідомлюю, що розповідь про кожну з цих країн має бути стислою. Сидячи за робочим столом, я повертаю голову й бачу позаду себе на підлозі кабінету десяток стосів із книг та газет, кожен — до п'яти футів заввишки, і в кожному — матеріал для одного розділу. Мені було надзвичайно болісно міркувати над тим, як ущільнити п'ять вертикальних футів матеріалу про повоєнну Німеччину до одного розділу на 11 тисяч слів. Скільки ж довелося викинути! Але таке ущільнення має і свої переваги: воно дає змогу читачеві порівняти великі проблеми повоєнної Німеччини із проблемами інших країн, не відволікаючись при цьому на різні цікаві подробиці, винятки, всілякі «якщо» та «але». Для читачів, що хотіли б отримати більш детальну інформацію, наприкінці книги розміщено список використаної літератури — книг і статей, присвячених дослідженню окремих практичних прикладів.

Стиль презентації матеріалу цієї книги — наративний. Це традиційний стиль істориків, що сягає корінням започаткування історії як наукової дисципліни такими грецькими авторами, як Геродот та Фукідід понад 2400 років тому. Термін «наративний стиль» означає, що аргументація подається у вигляді прозового тексту, без формул, числових таблиць, графіків і статистичних викладок та стосується лише невеликої кількості досліджуваних практичних прикладів. Цей стиль може контрастувати з новим потужним кількісним методом викладення в сучасних соціологічних дослідженнях, де рясно використовуються формули, гіпотези, таблиці з різними даними, графіки та масштабні вибірки (тобто результати досліджень численних практичних прикладів), які роблять можливою перевірку статистичної значущості.

Я мав змогу оцінити потужність сучасних кількісних методів. Ними я користувався у статистичному дослідженні 73 Полінезійських островів [1] Barry Rolett and Jared Diamond. Environmental predictors of pre-European deforestation on Pacific Islands. Nature. 431: 443-445 (2004). , щоб дійти висновків, які не можна було б отримати надійним шляхом за допомогою описової розповіді про знеліснення на кількох островах. Я також був співредактором книги [2] Gabriel Almond, Scott Flanagan, and Robert Mundt, eds. Crisis, Choice, and Change: Historical Studies of Political Development. (Little, Brown, Boston, 1973). , в якій деякі з моїх колег вправно використовували кількісні методи для вирішення питань, які до того безуспішно намагалися вирішити в своїх дебатах історики, що користувалися наративними методами, наприклад, яку роль — позитивну чи негативну — відіграли воєнні завоювання Наполеона та політичні катаклізми в подальшому економічному розвитку Європи.