Люба Клименко - Вибрані хіти

А насправді, як виявилося пізніше, все було набагато сентиментальнішим.

Роджер і Джо, будучи дітьми, жили на сусідніх ранчо і нерідко разом випасали худобу Роджерового діда, стріляли з рогаток сусликів, що рили землю Роджерового діда, прогулювали уроки, ховаючись від Роджерового діда, курили сигари, викрадені у Роджерового діда, пили віскі, поцуплене у Роджерового діда.

Ви, напевно, зацікавилися цієї загадковою персоною — маю на увазі Роджерового діда. І правильно зробили. Бо звали його Яць Смердюх. Саме з таким ім'ям він з'явився на дикому заході на початку XX ст., пізніше, десь у 20-х роках, поміняв своє прізвище на Якоб Смерджак, однак на старість, під впливом ностальгійних переживань, знову перейшов на ім'я, успадковане від своїх дідів. Яць Смердюх за своє життя випив стільки віскі, викурив стільки сигар, зарізав стількох биків, промовив стільки нецензурних слів, що на старість, природно, опинився в інвалідному візочку. При цьому, як не дивно, він був єдиною людиною на сотні кілометрів, яка могла справитися з малими хуліганами Джо і Роджером.

Річ у тім, що він володів неповторним мистецтвом гіпнозу, причому в унікальній формі. Починав він з майстерного нашаровування на простеньке американське «фак ю» багатьох поверхів вишуканих лайок і проклять, після того він закашлювався, причому кашляв він так, що на сотні кілометрів навколо їхнього ранчо починали вити койоти, а люди втрачали здатність контролювати свої вчинки.

У такий спосіб Яць Смердюх гіпнотизував усіх — людей, тварин, урагани і навіть сільськогосподарську техніку, не кажучи вже про малих бешкетників Джо і Роджера.

Застукавши їх на якійсь черговій шкоді, він вкривав їх курявою нецензурних слів і кашлю, а коли вони перетворювалися на кроликів перед поглядом удава, він заспокоювався, «відходив», сідав навпроти них, робив кілька ковтків віскі прямо з горла і, розчулившись, починав розповідати низку історій свого величезного кохання, яке йому довелося пережити в Україні з прекрасною дівчиною із хорошої галицької сім'ї, чиї батьки володіли великим фільварком, на якому він працював конюхом.

Ці оповіді були настільки колоритні, пересипані багатьма непристойними деталями, що хлопці могли годинами їх слухати, ляскаючи себе по колінах від задоволення.

Ту дівчину з далекої юності Яця Смердюха звали, як ви і здогадалися, за випадковим збігом обставин — Розалія Бардзолєпа і була вона, також за диким збігом обставин, двоюрідною бабцею мого обожнюваного свекрушища.

Особливо хлопцям подобалася історія, яку Яць Смердюх розповідав з особливим піїтетом, історію про те, як колись на фільварку сказився бик, і ніхто не міг до нього навіть підступитися, і лише ця дівчина (до речі, яка й справді була бардзо лєпою) схопивши його бардзолєпо за роги, бардзолєпо ввела його в бардзолєпу стайню.

Молодий Яць Смердюх, будучи свідком цього бардзолєпого видовища, відразу ж, прямо у стайні освідчився їй у коханні. Причому дуже бардзолєпо. Треба сказати, що Рузя Бардзолєпа також була закохана в Яця Смердюха. Вона охоче піддалася на нехитрі Яцеві припрошування до «бардзолєпих справ», які сталися прямо в яслах. Рузі Бардзолєпій ця бардзолєпа справа дуже сподобалася, оскільки ніхто в окрузі не мав такого бардзолєпого «причандалля», як Яць Смердюх.

Однак, як виявилося згодом, існувала одна велика перешкода їхньому шлюбові: дівчина на прізвище Бардзолєпа не могла вийти заміж за хлопця з прізвищем Смердюх. Це було просто нелогічним і протиприродним. Це й розбило серце бідолашному Яцеві, тож він і подався світ за очі шукати кращої долі.

Заблукавши туди, куди українці, як правило, не добиралися, — на дикий американський захід, він одружився з хорошою, також бардзолєпою дівчиною із доброї каубойської сім'ї, власне, каугьорлою, яка хоч і була «руда та погана», зате була єдиною донькою у сім'ї і мала нечисленні стада худоби. А Яць, незважаючи на те, що мав таке прізвище, був хлопцем першої кляси. Трохи від'ївшись на каубойських харчах, він здобув бардзолєпі литки, потужну бардзолєпу грудну клітку, велику бардзолєпу руку, і, як ми вже з'ясували, добре бардзолєпе причандалля, тож незважаючи на свій акцент, став улюбленим чоловіком каугьорли на ім'я Роуз Верігуд.

Джо і Роджер, будучи підлітками, слухали різні оповідання з історії кохання Роджерового діда з Рузею Бардзолєпою — підхіхікуючи, а потім, ставши здоровими дядьками, завжди згадували їх після третьої склянки віскі, а досягнувши віку Яця Смердюха в інвалідному візку, їм різко перехотілося сміятися, натомість виникло невкоротиме бажання поїхати в Україну і знайти могилку Рузі Бардзолєпої.