Дэвид Аллен - Як упорядкувати справи. Мистецтво продуктивності без стресу

Відсутність всеохопної тривоги щодо подробиць вашого щоденного життя також значно полегшує концентрацію уваги в тому напрямку і на таких якостях досвіду, які справді важливі. Як я вказував у розд. 2, горішні горизонти уваги — цілі, бачення, мета й принципи — є вирішальними критеріями для ваших пріоритетів. Але більшість людей знаходять можливість зосередитись і виконати справи ефективно: в найкращому разі — непомітно, а в найгіршому — ніяк (і внаслідок цього — з почуттям провини!). Розум, який не відволікається, не дозволить вам продумати сценарії шаленого успіху за п’ять років — вам усе одно доведеться свідомо спрямувати вашу увагу на ці справи — але він безмежно полегшить здатність вершити їх продуктивно.

Коли ви постійно працюватимете на цьому рівні майстерності, творчий поштовх ваших практик GTD перейде від застосування найефективнішого способу вирішення нових справ і задоволення природних вимог вашого щоденного світу до найкращого користування перевагами самостійно створених контекстів і пускових механізмів ідей, перспектив і дій, які не відбуваються за звичайних обставин.

Як було б чудово, якби не треба було надто напружено думати про те, про що необхідно подумати.

Якщо вам, скажімо, треба було почистити й оновити ваш електронний записник, бо ви побачили там потенційно застарілі дані про людей і фірми, ви завжди натрапляли на пункти, з приводу яких казали собі: «Знаєш, а треба знову з нею зв’язатися, враховуючи мої нові робочі обов’язки».

Якщо така прудка думка перетворювалася на щось корисне, то ви спробували принаймні дещицю того, що можна було б використовувати значно більше. Скільки ідей міг би мати кожен з нас, — ідей, які потенційно додали б вартості певному аспекту наших стосунків, роботи й творчого самовираження, — якби ми лише перенесли свою свідому увагу на правильні речі, фіксуючи те, що дає про себе знати!

Ці творчі та продуктивні роздуми автоматично з’являються, наприклад, під час щотижневого перегляду, коли ви зосереджуєте увагу на минулих та майбутніх календарних заходах («О, мені це нагадало!..») та оновлюєте свої списки «Проекти» й «Наступні дії» («А тепер треба...»). Регулярне переналаштування вмісту категорії «Колись/можливо» надає навіть ширший простір («Знаєш, я справді піду на уроки малювання!»). Але скільки ще аспектів вашого досвіду та стосунків можна поліпшити такими самими пусковими механізмами для роздумів? Які інші пункти, якщо їх послідовно переглядати, могли б відкрити цінні ідеї? Доволі важко виробити постійні звички фіксування, але можливості їх удосконалення безмежні.

Це стадія зрілості на шляху оволодіння системою GTD, на якій проста ідея контрольних списків набуває грандіозного значення. Як підтвердили вчені-когнітивісти, наш розум жахливий у згадуванні речей нізвідки, але фантастичний у творчому мисленні про те, що маємо прямо перед собою для оцінки. Якщо розум звільнити від функції запам’ятовування, він стає чудовим механізмом, коли надаєш йому матеріал прямо «перед носом», і тоді не доводиться багато думати про те, що ж треба обміркувати.

Як часто ви воліли б чути нагадування про важливих членів вашої родини? І про що конкретніше треба було б нагадати собі, коли ви думаєте про вашого партнера, сина, сестру? Кого ви вважали б частиною вашого пріоритетного списку в професійних контактах (тобто людей, чий вплив і взаємодія з якими є найважливішими для вас)? Як часто варто переглядати цей список? Які установки та мотиваційні тексти могли б знадобитися вам, щоб відновити давні зв’язки, і через які часові інтервали?

Є вочевидь безліч можливостей, якими може скористатися кожен з нас, щоб додати цінності до нашого світу, звільнити розум від видів роботи, які він не виконує добре, і підтримати те, з чим він працює залюбки. Але це не станеться само собою. Критерієм високого рівня оволодіння GTD є те, що ви розпізнаєте цю динаміку та використовуєте свій інтелект для її врівноваження. Ваш розум має свободу генерувати й розвивати ідеї без примусу, відтак використовувати практику відповідного опрацювання й організації нотаток і думок. Найкмітливіші люди розуміють, що вони лише інколи перебувають «в ударі» і відчувають наснагу. Вони свідомо вбудовують свою діяльність у системи та процеси, щоб користуватися перевагою яскравості, яка часто просто прихована поміж сірістю, необхідною для роботи у складному світі, в якому ми живемо.