Дэвид Аллен - Як упорядкувати справи. Мистецтво продуктивності без стресу

Мене наснажує, коли я навчаю і треную людей, як взаємодіяти з невідкладною реальністю справ і як долучити силу позитивної уяви до практичного досвіду в нашому щоденному житті.

«Прискорена процедура», про яку тут сказано, дещо неточно названа. Для частини людей уповільнення, вихід зі стану білки в колесі і турбота про себе можуть стати головною зміною, спричиненою цією методологією. [41] Цікавий феномен, який я неодноразово помічав: для деяких енергійних людей засвоєння стилю мислення цієї методології дає поштовх до переходу їхнього насиченого й творчого життя на новий рівень дискомфорту («Тепер я справді можу зробити значно більше і швидше!»). І тоді вони можуть скористатися здоровим самоаналізом: наскільки це важливо порівняно з тим, що вони можуть отримати більше результатів у підвищенні якості свого життя, яких вони, можливо, палко прагнуть. У підсумку ви стаєте свідомішим, більш зосередженим і здатним реалізувати бажані зміни та результати, якими б вони не були.

«Знайти спосіб проводити більше часу з донькою» — так само конкретний проект, як і будь-який інший, і він також потребує визначення наступної дії. Якщо у вас є неясне, гнітюче відчуття, що ви «повинні» поліпшити стосунки з вашою донькою, і в реальності нічого не чините, це може вас просто-таки вбивати. Я часто працюю з людьми, які воліють визнати важливі речі в їхньому житті на цьому рівні як «неправильні» — щоб записати їх, визначити реальні проекти щодо їх поліпшення і забезпечити рішення про наступні дії — аж поки вони не перетнуть фінішну лінію. Це справжня продуктивність, можливо, у своєму найяскравішому вияві.

Я хочу наголосити на тому, як опрацювання деталей нашої роботи і життя в межах цієї чіткої послідовної системи може істотно вплинути на нас і інших людей — так, як ми й не очікуємо.

Визначення конкретних проектів і наступних дій, спрямованих на підвищення якості життя, є продуктивністю у найвищому сенсі.

Як я зазначав, ухвалення рішень про наступну дію сприяє ясності, продуктивності, відповідальності та розподілу повноважень. Аналогічний ефект можна отримати, коли ви сформуєте звичку ідентифікувати реальні результати і, якщо конкретніше, — проекти, які маєте накреслити для їх досягнення.

Це все взаємопов’язане. Ви не можете визначити правильну наступну дію, поки не збагнете, чого бажаєте досягти, і ваш результат буде далеким від реальності, якщо ви не знаєте, що фізично треба здійснити, аби його отримати. Ви можете дістатися до нього з іншого боку, і повинні, щоби впоратися зі справою.

Стівен Снайдер, експерт з методики хол-брейн і мій друг, сформулював це так: «У житті є лише дві проблеми: 1) ви знаєте, чого хочете, і не знаєте, як цього досягти; 2) ви не знаєте, чого хочете». Якщо це правда (а я думаю, що так і є), тоді існує лише два способи ці проблеми розв’язати:

• зважтеся на це;

• зробіть так, щоб це сталося.

Це можна сконструювати з використанням моделей інь/янь, правої/лівої півкулі головного мозку, створення/руйнування, мрійник/виконавець — чи будь-якої еквівалентної схеми, найкращої для вас. Правда в тому, що наша енергія має дуалістичну та цілеспрямовану природу — ми створюємо й ідентифікуємо себе з речами, які ще не є реальністю на всіх доступних для нас рівнях; і коли ми це робимо, то дізнаємося, як реструктурувати наш поточний світ, щоби сформувати з нього новий, і відчуваємо поштовх для таких дій.

Ми постійно щось створюємо і отримуємо задоволення.

Речі, які привертають вашу увагу, потребують залучення наміру. «Що це для мене означає?», «Чому це тут?», «Що я від цього хочу?» («Яким є бажаний результат?») Усе, що ви відчуваєте як незавершене, потребує прив’язки до образу «завершеного».

Щойно ви вирішили, що щось треба змінити і є певна матриця для використання, ви себе питаєте: «Як зробити так, щоб це здійснилося?» і/або «Які ресурси мені слід локалізувати, щоб це відбулося?» («Якою буде наступна дія?»)

До цього моменту ви, можливо, помітили, що «Система вирішення справ» не є новою методологією чи винаходом — вона просто чітко висловлює ті принципи роботи, в межах яких ми всі працюємо неявно. Усвідомлюючи це, ви можете застосувати її принципи свідомо, щоб досягти вражаючих і вишуканих результатів.

Ваше життя й робота складаються з результатів і дій, у яких ви берете участь більш-менш свідомо. У вас завжди буде вибір між тим, щоб вони були просто несвідомими відповідями на виклики вашого оточення чи більш свідомими результатами вашого керованого зосередження. Якщо ви маєте бодай якийсь намір розширити свій досвід і враження поза простим буттям на милість світу, коли він її до вас виявляє, — є можливість пізнавати, розвивати й удосконалювати мистецтво вирішення справ. Постійним викликом буде застосування двох важливих елементів цього мистецтва: визначення того, що означає слово вирішений, і який вигляд має вирішення. Це не завжди так легко, особливо стосовно деяких тонших і вищих сфер вашого життєвого досвіду, але без викликів немає навчання та зростання.