Дэвид Аллен - Як упорядкувати справи. Мистецтво продуктивності без стресу

Тож наступною дією справді буде «Написати Фредові щодо гаража».

Помічали, як багато кроків слід відстежити перед тим, як ми дісталися до справжньої наступної дії за цим проектом? Це типово. Більшість людей мають багато речей на зразок цього у своїх списках і в голові.

І справді, саме найрозумніші та найчутливіші люди мають найбільшу кількість невирішених справ у житті і в своїх списках. Чому так відбувається? Подумаймо про те, як наші тіла відповідають на образи, які живуть у нашому розумі. Здається, що нервова система не може відрізнити якісно уявлену думку від реальності.

Талановиті люди значно більше відволікаються, ніж решта.

Щоб у цьому впевнитися, сфотографуйте свій похід до продуктового супермаркету й наближення до яскраво освітленої секції «Фрукти та овочі». Ви уже там? Добре, тепер ідіть до кошиків із фруктами — апельсини, грейпфрути, лимони. Ви бачите велику купу жовтих лимонів. Поряд із ними — дошка для різання і ніж. Візьміть один із тих великих лимонів і розріжте його навпіл. Відчуйте цей цитрусовий запах! Він дуже соковитий, і на дошку виллється сік. Тепер візьміть половинку лимона і розріжте її навпіл, щоб у вас була в руках чверть лимона. І тепер — пам’ятаєте, як у дитинстві? — покладіть ту четвертинку лимона до рота і починайте жувати! Хрум!

Якщо ви грали разом зі мною у своїй уяві, ви, можливо, помітили, що в роті дещо побільшало слини. Ваш організм фактично намагався виробити лимонну кислоту! І це відбувалося лише у вашому мозку. Якщо ваше тіло реагує на картинки, то як ви почуваєтеся, коли думаєте, скажімо, про сплату податків? Ви надсилаєте собі картинки зі змістом «та легко!», «давай!», символами виконання, успіху і транспарантами «Я переможець!»? Може, й ні. Які типи людей були б уразливішими до згадок про проект на зразок цього — тобто хто був би найбільшим прокрастинатором? Ну звісно ж, найбільш творчі, чутливі та розумні люди, бо їхня чутливість і творчі якості уможливлюють відтворення в уяві трагічних, жахних сценаріїв того, що може статися в ході виконання проекту, і всіх негативних наслідків, якщо проект не буде зреалізований ідеально! Вони просто миттєво відсторонюються та припиняють його виконувати!

Я стара людина, і я пізнав безліч неприємностей — втім, більшість із них так і не сталася.

Хто не займається прокрастинацією? Часто це позбавлені чутливості, тупуваті люди, які просто беруть справу й уперто працюють над нею, нехтуючи обставинами, які можуть піти не так. Усі інші здатні затягувати які завгодно справи.

Сплатити податки? О, ні! Не так-то це й легко. Цьогоріч точно буде інакше, я впевнений. Я бачив бланки — вони інші. Мабуть, з’явилися нові правила, і мені ще треба їх вивчити. Всю цю кляту писанину, очевидно, доведеться ще читати. Великий бланк, малий, середній... А заповнювати разом із моїм партнером? Чи окремо? Мабуть, треба заявити про певні нові відрахування, але якщо ми заявимо, їх слід підтвердити, а це означає, що нам потрібні всі квитанції. О Боже, а я ж не знаю, чи є у нас усі необхідні квитанції; а якщо їх у нас немає, а ми заявимо про відрахування, і до нас прибіжить перевірка? Перевірка? О ні, нас звинуватять у податковому шахрайстві! А це в’язниця!

І ось так багато людей психологічно відправляють себе до в’язниці, лише глянувши на податкові бланки — бо ж вони такі розумні, чутливі й креативні. За багато років, відколи я практикую індивідуальний коучинг, ця поведінкова схема підтвердилася багато разів, — зазвичай саме у найяскравіших і найрозумніших людей накопичуються найбільші купи справ у їхніх офісах, будинках, електронній пошті та в голові. Більшість керівників, із якими я працюю, мають принаймні кілька великих, комплексних і безформних проектів, що застрягли або в картотеці, або в уявній шухляді в голові. Здається, що в їхній свідомості думки причаїлися, як бісенята, — «якщо ми не будемо дивитися на проекти або думати про них, можливо, вони лежатимуть тихо!»

То як це вирішити? Завжди можна випити чарчину. Хай внутрішній голос замовкне. Згадайте, що відбувається з багатьма людьми, коли вони вливають дещицю алкоголю у свій мозок. Він мав би одразу послабити їхні сили, бо є депресантом; втім, часто енергія зростає, принаймні напочатку. Чому? Алкоголь знижує певні речі — він обриває негативний внутрішній діалог і руйнує некомфортні картини, які транслюються у свідомості цих людей. Звісно ж, мої сили зміцніють, якщо припиню картати себе і малювати гнітючі картини того, що я з чимось не впорався успішно. Але методи, пов’язані з приглушенням, добре працюють лише тимчасово. Вони не зумовлюють вирішення самих справ. І, на жаль, коли ми глушимо самих себе, ми не можемо зробити це вибірково — джерела нашого натхнення, ентузіазму й сил також приглушуються.