Валер'ян Підмогильний - Оповідання. Повість. Романи

52Лагер л ьоф Сельма (1858—1940) — шведська письменниця, у творах якої переважала антивоєнна тематика. Лауреат Нобелівської премії (1909). Окремі твори перекладалися українською мовою.

53Вергілій Марон Публій (70—19 до н. е.)—давньоримський поет. Основний твір—епічна поема«Енеїда», переробки якої відомі в багатьох літературах світу.

54Данте Аліг’єрі (1265—1321)—італійський поет-гуманіст доби Передвідродження. Його твір «Божественна комедія», незважаючи на релігійно-дидактичну форму, глибоким проявом реалізму в італійській літературі засвідчив початок епохи Відродження.

55Вельзевул — диявол, давньогрецьк.: наклепник, спокусник.

За релігійними уявленнями, головний серед «злих духів», втілення злого начала на Землі, володар пекла.

56. . . веселіє Русі єсть пити... слова київського князя Володимира у відповідь на пропозицію волзьких болгар (986 р.) перейти до магометанської віри, що забороняла пити вино (див.: Повість минулих літ. — К., 1982. — С. 69).

57Не вірте Иосифам... — Вираз вжито в значенні непоступливої цнотливості. За біблійним переказом, юного Иосифа марно намагалася спокусити дружина єгипетського царедворця Пентефрія.

68Велика Підвальна (нині вулиця Ярославів Вал у Киг-ві) — названа на честь великого князя київського Ярослава Мудрого, який значно розширив межі міста. По лінії сучасної вулиці проходив захисний вал XI ст., після знесення залишків якого у середині XIX ст. тут прокладено вулицю Підвальну (проходила «під валом»),

69Золотоворітський сквер — зелені насадження і фонтан навколо залишків Золотих воріт, на розі вулиць Володимирської та Ярославового Валу.

60К и р и л і в к а.— Тут: лікарня для божевільних.

е}М О Д Р — Міжнародна організація допомоги революціонерам.

62Андріївський узвіз — був найкоротшим шляхом від Верхнього міста до Подолу. Назва відома з 40-х років XVIII ст.

63«С і л ь в а» — популярна оперета (1915 р.) угорського композитора Імре Кальмана (1882—1953).

64Гейне Генріх (1797—1856) — німецький поет, революційний демократ.

65Крез (595—546) — останній цар стародавньої Лідії (560— 546 до н. е.). Ім’я Креза, якого вважали найбагатшою людиною свою часу, стало синонімом казкового багатства.

66Рокфеллер — представник однієї з найвпливовіших фінансово-монополістичних груп США. Основний прибуток — нафтові компанії.

67Сковорода Григорій Савич (1722—1794) — український про-світитель-гуманіст, філософ і поет.

68Мендес Катюль (1841—1909) — французький письменник, сприяв об’єднанню групи поетів «Парнас». Автор поетичних збірок, новел та романів, лібретто опер та пантоміми.

69Євбаз — єврейський базар у Києві у 20—40-х роках. Знаходився на місці нинішньої площі Перемоги.

70Липки — історична місцевість у Печерському районі Києва між Хрещатиком і майданом Героїв Арсеналу. Назва виникла на початку XVIII ст. у зв’язку з насадженням у цій місцевості липового гаю. Наприкінці XIX ст., після вирубки цього гаю, територія забудувалася особняками міської знаті, стала аристократичним районом.

71Чайльд-гарольдівський вигляд... — походить від імені героя з поеми «Паломництво Чайльд-Гарольда» (1812—1818) англійського поета, представника класичного романтизму Джорджа Гордона Байрона (1788—1824).

72Велика Житомирська вулиця — виникла в період Київської Русі, відома під різними назвами.

13Носівська станція — агрономічна станція в містечку Но-сівка на Чернігівщині, залізничній станції між Києвом і Ніжином.

74Павлівська вулиця — виникла в середині XIX ст. на території так званої Солдатської Слобідки.

75Мала Підвальна (сучасна назва вулиці Малопідвальна) — прокладена в 30-х роках XIX ст, вздовж старого валу київських ук* ріплень.

НЕВЕЛИЧКА ДРАМА

Вперше надруковано в журн.: Життя й революція.— 1930. —*■ 5—76; № 4. — С. 4—38; № 5 —С. 9—55; № 6. —С. 30—06. Увійшов до вид.: Підмогильний В. Невеличка драма: Роман, повісті. — Дніпропетровськ, 1990.

«Роман на одну частину», за визначенням автора, було завершено 1929 р. У неопублікованій передмові до нездійсненого окремого видання роману (вона подається повністю нижче), В. Підмогильний зазначав, що писав твір протягом року, але задум написати його виник десь в середині 1926 р.

Гострота соціальних і моральних проблем, поставлена в «Невеличкій драмі», були очевидною перепоною до окремого видання в тій суспільній ситуації, що склалася на той час. Проте в архівах збереглися матеріали, в яких йдеться про бажання В. Підмогильного видати твір окремою книжкою. Так, після переїзду із Києва до Харкова, працюючи у видавництві ЛіМ (Література і мистецтво), він подав рукопис до редакції. А в зверненні видавництва до Укрліту зазначається, що сектор сучасної української літератури просить дати дозвіл на друкування рукопису письменника Валер’яна Підмогильного під назвою «Невеличка драма» обсягом близько десяти друкарських аркушів, тиражем 3 тисячі примірників. Звернення підписане секретарем сектору 3. Бойко 16 листопада 1932 р. (ЦДАМЛМ УРСР, ф. 107, од. зб. 17, арк. 1). Там же зберігається другий аркуш цього документа— бланк Головліту, де засвідчено одержання рукопису 16 листопада 1932 р., повторено всі його вихідні дані, але в графі «Видано» ие проставлено жодних дат. Отже, дозволу опублікувати роман книжкою В. Підмогильний не одержав. Проте він написав передмову, в якій вочевидь змістив акценти твору, намагаючись довести його потребу читачеві навіть за умов всезростаючого вульгарного соціоло- 1гізйу