Василий Иванишин - На розпутті велелюднім

2. Уточнити своє нинішнє місце в суспільному житті взагалі, у політикумі зокрема, свою ідейну платформу, а з неї — свої політичні завдання, своє ставлення до політики влади, до наявних політичних сил, власні можливості.

3. Визначити свою політичну мету і шляхи її реалізації; свої завдання на президентських виборах; комплекс вимог до претендента на президентський пост і до змісту його програми; можливих соратників; засади, умови і форми спільних дій.

Потреба в цьому зростає, якщо врахувати результати парламентських виборів-2002: вони не вирішили жодної пекучої проблеми суспільного життя, не оздоровили ситуацію в політикумі, не відкрили перед суспільством, нацією, Україною жодних перспектив. Безумовна настанова виключно на особу, а не на національну ідею виявилася політично непродуктивною і шкідливою. Для нашого політикуму, передусім національно-патріотичного, продовжувати таку “безідейну” практику — це вже вкотре наступати на ті самі граблі.

А така небезпека існує. Україна не готова до президентських виборів.Яскраве свідчення цього — цілковита відсутність у суспільній свідомості і політичній практиці конструктивних державотворчих ідей загальнонаціонального значення. Зараз більшість народу готова підтримати кожного, хто виступає проти влади і пообіцяє, що після виборів буде краще.А це відкриває широкі можливості для шахраюватих кон’юнктурників, далеких від інтересів суспільства, нації, України. Вони можуть прийти до влади, не взявши на себе жодних зобов’язань перед народом і, головне, не давши народові можливості згуртуватися для щоденного відстоювання своїх прав і для свого національного самоутвердження.

Тому найголовніша проблема сучасного політичного життя — ЯК ПІДГОТУВАТИ УКРАЇНУ ДО ПРЕЗИДЕНТСЬКИХ ВИБОРІВ?

Нижче пропонуємо перелік основних завдань, виконання яких могло б зробити наступні президентські вибори доленосними для України.

Робимо це не тому, що вважаємо себе розумнішими за інших, а тому, що нам легше робити це, ніж іншим: ми націоналісти, а тому в нас є породжена самим духом нації і сформульована ще Т.Шевченком ідея-мета; ми успадкували ідеологію і політичний досвід М.Міхновського, Д.Доцова, Є.Коновальця, С.Бандери, Р.Шухевича та їх соратників; нас надихає приклад героїчної історії УВО-ОУН-УПА; нас окрилює тверда віра в неминучу перемогу української нації; ми не йдемо до влади, не виборюємо посад і мандатів ні для свого членства, ні для керівництва, отже, не конкуруємо ні з владою, ні з іншими об’єднаннями, а тому в політиці керуємося не шкурними, а національними інтересами.

Через це жодна політична ситуація не застає нас зненацька: кожного разу йдеться тільки про те, щоб ґрунтовно осмислити її, виробити відповідний до нашої генеральної мети план дій і знайти можливості для його реалізації.

Саме це ми і повинні зробити, готуючись до виборів-2004. Тому й пропонована праця задумувалася не як проект організаційної директиви, а як вихідний документ для такої роботи.

Всеукраїнська Організація “Тризуб” ім. С.Бандери — громадська, вузько функціональна організація не партійного, а орденського типу, і нашою метою є не місця у владі, а культивування й утвердження в суспільній свідомості і політичній практиці української національної ідеї. Саме тому “Тризуб” —

1) не брав, не бере і не братиме участі ні в конкурентній міжпартійній боротьбі, ні в бездумному і тотальному паплюженні влади, щоб сподобатись виборцям, ні в намаганні за всяку ціну замінити людей влади, аби проштовхнути у владні структури хай і гіршого, але “свого”;

2) може дозволити собі об’єктивність в оцінці дій як опозиції, так і влади і відзначати не тільки негативні, але й позитивні моменти в їх діяльності;

3) зацікавлений не в механічній заміні людей чи структур влади, а в зміні системи і політики влади — у бік її зближення з українською національною ідеєю та українськими національними інтересами;

4) у взаєминах із владою завжди виступає з позицій бажаного для народу, пам’ятаючи, що будь-яка влада (нинішня чи майбутня, “хороша” чи “погана”, “наша” чи “не наша”) може діяти тільки з позицій можливого, тому від ставлення влади до нас і наших пропозицій не впадаємо ні в ейфорію, ні в істерику;

5) ми переконані, що “хорошою” може бути не влада, яка складається з “хороших” людей, а тільки та влада, яка діє з національно-державницьких позицій і перебуває під постійним впливом, контролем і тиском ідейно озброєної і політично структурованої громади;