Віктор Рог - Українофобія - «П'ята колона» та її ляльководи

Але не цим для нас є цікавим «опус» Слюсаренка. Абсолютно правильно стверджуючи, що Росія в особі нинішнього політичного керівництва починає виявляти активні устремління, спрямовані на відновлення великодержавних політичних позицій, що передбачає всебічне сприяння Москви у встановленні «прокремлівських режимів, діючих на території «ближнього зарубіжжя», автор пропонує послуги своєї організації у здійсненні цих, поза всяким сумнівом «прогресивних» інтеграційних планів, пропонуючи активніше задіювати «п'яту колону».

Вважаючи, що РДУ для реалізації цієї мети підходить якнайбільше, Слюсаренко пропонує налагодити тісніші контакти з лідерами правлячої партії «Єдина Росія». Ще важливішим для керівництва РДУ є, «заручившись підтримкою впливового російського керівництва, з його допомогою заручитися необхідною підтримкою з боку крупного російського капіталу». Зазначаючи, що ця робота вже розпочалась, автор сподівається завдяки ще активнішій підтримці Москви, перетворити російський політичний рух в Україні в масову політичну організацію.

Можливо, керівники РДУ вже сьогодні бачать себе на чолі вимріяного ними «прокремлівського режиму», вважаючи, що з цією роллю справляться краще, ніж, скажімо, Кучма, Симоненко, Грач чи «полум'яна Наташа», але, як показує історичний досвід, «не буде баба дівкою». Хоча, знову ж таки, історія вчить, що ігнорувати, чи, тим паче, толерувати таку гідру на власній землі недопустимо.

Світова й вітчизняна історія переконливо доводить, що найдорожче для держави обходиться економія на знешкодженні іноземної агентури. Але чи всі це усвідомлюють?

«На мою думку, О.Мороз — одна із найнебезпечніших фігур у теперішній українській ситуації, це «бомба сповільненої дії», — попереджав українців ще у квітні 2001 року професор Валентин Мороз. І ось ця бомба «вибухнула». Для багатьох це було несподіванкою, для декого — шоком. «Мороз — зрадник!», «Мороз — іуда», — такі плакати і гасла зарясніли на столичному Майдані влітку. Але давайте проаналізуємо чому так сталося і чи могло бути інакше. Хто такий Мороз, що таке СПУ?

Отже, Олександр Мороз розпочав свою політичну кар’єру як завідуючий сектором у Київському обкомі КПРС (1976–1983), наступні два роки шліфує свою майстерність на посаді секретаря Київської обласної ради профспілок, так званої «школи комунізму», за чітким визначенням Леніна. У 1985 році закінчує Вищу партійну школу при ЦК, з 1985 по 1989 рік на посаді першого секретаря райкому компартії, опісля — завідує аграрним сектором Київського обкому КПУ, потім стає лідером комуністичної більшості у Верховній Раді (легендарна «група 239»). Після заборони КПРС реанімовує комуністичну теорію і практику, створивши Соціалістичну партію. Позиціонує себе як вірного ленінця. Під «крильцем» Мороза виплекались такі цікаві діячі як Марченко і Вітренко, Чиж, Лавріненко та ряд їм подібних українофобів. Мороз регулярно балотується на найвищий державний пост, спекулюючи на соціальній проблематиці та експлуатуючи комуністичні гасла.

І ось цю вкрай ліву особу з якогось дива деякі діячі останнім часом стали вважати ледь чи не українським патріотом, записали до «помаранчевої команди» старого червоного вовка. Які ж рожеві окуляри треба було вдягнути, щоб через них побачити «помаранчевого» Мороза? А Мороз не міняв своїх кривавих серпастомолоткастих знамен і напевно сам дивувався, чому його видають за того, ким він не був, не є і бути не збирається.

«Скажи мені, хто твій друг, і я скажу, хто ти», — застосовуючи цю народну мудрість, спробуємо глянути на Мороза та його партію й під цим кутом зору. Про найближчих «любих друзів» Сан Санича з «антикризової коаліції» « К омуністи, П артія Р егіонів, С оціалісти» Симоненка з Алєксандровою і Грачем та Януковича з Азаровим, Клюєвим, і Ківаловим нема чого й говорити. А ось цікаво звернутися до побратимських стосунків з російською партією «Родіна» та її лідером Дмітрієм Рогозіним. Нагадаю, що ще взимку 2005 року Мороз підписав угоду про співпрацю з цим діячем.

Після підписання угоди Олександр Мороз розповів, що СПУ вважає, що угода з «Родіною» допоможе налагодити дійсно «корисну, справжню співпрацю». Мороз наголосив, що «вибір «Родіни» в якості політичного партнера на російській політичній сцені зумовлений насамперед тим, що обидві партії сповідують близькі ідеї (NB!), окрім того, «Родіна» є опозиційною партією, якою є і СПУ». Мороз, не криючись, відверто заявив, що шовіністичні (свого часу цю партію навіть зняли з виборчих перегонів до московської мерії за ксенофобію і розпалювання міжнаціональної ворожнечі) ідеї «Родіни» є близькими СПУ і про те, що СПУ є в опозиції до української влади на чолі з Ющенком та уряду Єханурова також оголосив не приховуючи. І навіть після цього його чомусь далі ще вважали «помаранчевим».