Віктор Савченко - Україна масонська

Чого хотiли поколiння масонiв, якi збирались у таємних храмах, iнодi ризикуючи власною кар'єрою або свободою? Чому ряд видатних учених, генiїв культури, громадських дiячiв i полiтикiв не знайшли нiчого кращого, нiж наслiдувати середньовiчним будiвельникам i витрачати дорогоцiнний час на виконання складних ритуалiв? У чому причина привабливостi масонського мiфу? В чому причина того, що масонство ось уже 300 рокiв для багатьох залишається цiкавим i привабливим явищем? На цi простi, як здається на перший погляд, питання досi немає переконливої вiдповiдi.

А що пов'язує масона-композитора Моцарта з Днiпропетровськом i масона-письменника Гете з Харковом?

Ця книга не має на метi розкрити всi масонськi таємницi, та й автор, не втаємничений у масонський орден «профан», лише намагається визначити мiсце масонського руху в iсторiї України. Українське масонство не можна розглядати, не поглянувши на носiїв його таємниць – на так званих братiв-масонiв.

Саме цi брати в Українi стали творцями мiст i законiв, української лiтератури, унiверситетiв, партiй i наукових теорiй. Та й сам «проект Україна» також, можливо, масонська вигадка (адже масонами були творцi нової держави: гетьман Розумовський, Котляревський, Гулак-Артемовський, Франко, Грушевський, Петлюра, можливо, Сковорода та Тарас Шевченко). Проте їх масонства не слiд боятись… Автор стверджує, що масони жодного вiдношення не мають нi до сатанiстiв, нi до руйнiвникiв моральних, державних пiдвалин i церков, нi до любителiв питва «кровi християнських немовлят». Бiльше того, вiтчизняними масонами XVIII – початку XX ст. можна та треба пишатися…

Масони не тiльки створили Нову Європу, багато чого в емансипацiї європейської людини було їх iдеєю. Вони дiйсно були творцями-будiвельниками. Ми живемо у свiтi, придуманому масонами: Пушкiним i Бетховеном, Гюго i Фiхте, Ньютоном i Гарибальдi.

Ось вже понад три столiття масонська легенда зачаровує та лякає, служить пiдставою для сенсацiйних i нерiдко безглуздих викривань «таємних властелинiв свiту» або для злих глузувань над малозрозумiлими середньовiчними ритуалами.

Масонiв вiдлучали вiд католицької церкви та проклинали як «дияволопоклонникiв», шельмували як «зрадникiв Батькiвщини» i «сектантiв», «сатанiстiв» i «сiонiстiв», «космополiтiв» i «шарлатанiв», знищували у сталiнських i гiтлерiвських концтаборах (масонство заборонялося тоталiтарними режимами Гiтлера, Сталiна, Мао, Муссолiнi, ФрАнко, Хорти, Антонеску. За указами цих диктаторiв загинуло близько 80 тис. масонiв).