Ігор Бегей - Фундамент державницької нації. Політико-правові нотатки на полях проекту Конституції Президента України Віктора Ющенка.

Сьогодні нашу Вітчизну ми звемо Україною, а себе — українцями. А вчора — в близькому і далекому минулому — хто були наші діди і прадіди?

Понад тисячу років тому, іменуючись русичами, вони створили велику і могутню державу — Київську Русь — Україну. Минули віки після її занепаду, і передбачливі та ласі до чужого московські правителі, прив’язали ім’я Русь спочатку до свого титулу, а з часом (1713 р.) Московію перейменували у Росію. Це стало основною ланкою в ланцюгу створення псевдонаукової теорії Київська Русь-Московське князівство-Російська імперія — СССР — Російська федерація. Вчепившись за нього, князі, царі, імператори, генсеки, президенти потягнули до Москви і Санкт-Петербурга історію, державність, культуру, науку, освіту першої української держави в сучасному розумінні слова-Київської Русі. А нас, як байстрюків, випхали і випихають на узбіччя широкого історичного шляху. Щоб нас там залишити назавжди, офіціозна і шовіністична пропаганда непохитно стоїть на концепції походження назви Україна від слова «окраїна». У російському тлумаченні центр цієї окраїни під назвою Малоросія був у Москві. Найвірогідніша версія виведення назви Україна від слів «край», «країна», як правило, відкидається.

Назви «Русь», «русини» у побутовому, науковому та офіційному обігу вживались в Україні буквально до XX століття. Як синоніми слів «Україна» і «українець» використовував їх Б. Хмельницький. Його наступник І. Виговський намагався утворити державу з назвою Велуке Князівство Руське. У першій конституції світу — Конституції Пилипа Орлика (1710 р.) ужито три назви Української держав Україна, Мала Русь та Військо Запорозьке. У Львові 1848 року було створено Головну Руську Раду, яка висунула австрійському цісарю вимогу про надання автономії Галичині і Буковині. Ще раніше тут славнозвісні будителі національного життя — М. Шашкевич, І. Вагилевич, Я. Головацький назвали свій гурток «Руська трійця». Наприкінці ХІХ ст. геніальний Іван Франко із своїми однодумцями утворив першу в Україні партію європейського зразка під назвою Русько-українська радикальна партія. На початку минулого століття великий М. Грушевський на титульній сторінці своєї головної праці поставив заголовок «Історія України-Русі». Це один бік медалі.

Другий. З часів Шевченка ми поступово самоусвідомлювались як українці. Хоча, до слова, укри згадуються п’ять тисячоліть тому. Під таким іменем нас і пізнає світ. З ним уже будуть жити і наші нащадки. Вони мають знати — «чиї сини». З цією метою треба протягнути ланцюг у зворотному порядку і відновити історичну справедливість. Задля її досягнення у Конституції України слід зробити запис про те, що нинішня Українська держава має повну офіційну назву « Україна-Русь». Аргументом на користь такого запису може бути і те, що подвійні імена, прізвища поширені серед людей, подвійні назви носять тисячі населених пунктів, кілька держав.

Преамбули (передмови) в конституціях окремих країн взагалі немає. Чимало конституціоналістів вважають, що преамбула не містить юридичних норм. Часто-густо ми не звертаємо на неї уваги. Однак положеннями преамбули не варто нехтувати, у чому можна переконатись, прискіпливо проаналізувавши вже перше речення проекту (зрештою, як і чинної Конституції): «Український народ — громадяни України всіх національностей…» Перед подальшим його розглядом слід зазначити, що в законі, а тим паче в Основному, значення має не тільки слово, а й розділові знаки. У даному випадку йдеться про тире.

Завдяки йому у процитованій формулі українська нація постає не етнічною, а політичною спільнотою. Вона позбавляє українців, які є єдиною корінною нацією і дали назву державі, першочергового права на ухвалення власного суспільного договору — Конституції. Таке тлумачення поняття українського народу суперечить загальновизнаному праву кожної нації на політичне самовизначення, яким українці скористалися 24 серпня 1991 року і оперлися на нього в тексті Акта проголошення незалежності України.

Є такий варіант усунення цієї суперечності: — « ми, українська нація, а також громадяни України інших національностей…ухвалюємо цю Конституцію — Основний Закон України.»