Ігор Бегей - Фундамент державницької нації. Політико-правові нотатки на полях проекту Конституції Президента України Віктора Ющенка.

Дотичними до 13-ї статті є також інші статті проекту. Наприклад, 56, в якій: « Громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні об’єднання ». Складається враження, що зацьковані і залякані тривалими звинуваченнями в «українському націоналізмі», «мазепинстві», «бандерівстві», «петлюрівстві» (чим, до слова, слід пишатися), ми вже на генетичному рівні вдесятеро перестраховуємося у заграванні із національними меншинами. До речі, вони не завжди є толерантними до українства. І ще одне. Чимало конституцій в розвинутих країнах не створюють таких тепличних гуманітарних умов для своїх громадян нетитульної національності. У 45 статті Конституції Литви зазначається: «національні спільноти громадян самостійно займаються справами своєї національної культури, освітою, благодійністю, взаємодопомогою. Держава надає підтримку національним спільнотам».

Отож, Українська держава не зобов’язана брати на себе конституційного обов’язку гарантувати право представникам національних меншин навчатися їх материнською мовою в державних і комунальних навчальних закладах. Це має залишитись справою національних меншин.

Далі. Держава має подбати не лише про те, щоб утримувати і виховувати дітей-сиріт, але й робити це державною мовою. Бо і досі в багатьох сиротинцях панує мова сусідньої держави, їх вихованцям надають характерні російські прізвища тощо. Тому до третьої частини статті 31: «Утримання та виховання дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу» додати слова «і здійснюється державною мовою».

Важко погодитись із нормою, за якою « жодна ідеологія не може бути визнана державою як обов’язкова » б (статті 15 у чинній Конституції, 17 — у проекті). Вона має право на життя тоді, коли йдеться про такі класичні ідеології, як ліберальна, консервативна, націоналістична, анархічна, комуністична, соціалістична, соціал-демократична. Але щоб виховати Громадянина і Патріота, до зацитованої норми слід додати слова: « окрім національно-державницької». Або викласти у такій редакції: «Суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної, культурної багатоманітності та національно-державницькій ідеології».

Загальновідомо, що передусім суб’єктивні і частково об’єктивні чинники спричинили відмову України від ядерного статусу. У середній перспективі до нього треба повернутись, оскільки до цього спонукають прямі і приховані загрози нашому державному суверенітету. Держави-учасниці ядерного клубу, які нам його гарантували в обмін на ядерну зброю, реагують на них неадекватно до своїх зобов’язань. Тим паче, що одна із них є найбільшим джерелом нашої небезпеки. Тому вже зараз у конституцію треба внести положення про те, що « у разі загрози агресії щодо України і ненадання їй захисту з боку держав-гарантів, держава залишає за собою право відновити свій ядерний статус». Це буде попередженям та юридичною підставою для відновлення виробництва власної ядерної зброї.

Окрім воєнної загрози суверенітетові і територіальній цілісності України, треба мати на увазі і чимало інших небезпечних для нашої державності викликів. Один із них — надання окремими сусідніми державами свого громадянства громадянам України передусім за етнічною ознакою. Однак компетентні органи цих держав не можуть не знати, що Конституція України визнає лише принцип єдиного громадянства. Отже, керівництво сусідніх держав свідомо нахабно нехтує українським законодавством і формує свою буцімто легітимну п’яту колону в нашій державі. Один із сценаріїв її використання під фіговим паспортом нещодавно продемонструвала Росія у Грузії. На жаль, як на мене, в проекті Конституції не враховано цього уроку. Норми двох (4 і 25) статей чинної конституції об’єднані в одну (12) статтю проекту. При цьому загублено норму про « припинення громадянства». За нинішніх умов не можна дозволяти собі цього, бо лише своєчасне і рішуче позбавлення громадян України, які одержали ще одне громадянство, громадянства України унеможливить великі клопоти в майбутньому.

Немає прав без обов’язків, а обов’язків без прав. До цієї формули, яка стала істиною, людство звикло давно. Але й досі не встановило рівноваги між правами та обов’язками. Її також вже не одне століття шукають. Так, український мислитель С. Оріховський-Роксолан ще у XVI ст. сверджував, що держава має обов’язки перед індивідом, але й той так само має їх перед державою. Багатьом відомі слова Дж. Кеннеді із його звернення до американців у 1963 р.: «Ви питаєте мене, що Америка зробила для вас, але запитайте себе, що ви зробили для неї» (переклад довільний).