Ігор Бегей - Фундамент державницької нації. Політико-правові нотатки на полях проекту Конституції Президента України Віктора Ющенка.

Судову владу мав здійснювати Генеральний суд, відокремлення якого від гетьманської влади передбачала стаття 7 Конституції.

Також Конституція П. Орлика утверджувала автокефалію української православної церкви, її повернення з підпорядкування Московському патріархату до Константинопольського, не дозволяла поширення неправославних віросповідувань (стаття 1). Чільне місце в ній посіли культурно-освітні (стаття 1) і соціально-економічні питання (стаття 9–12), організація місцевого самоврядування і магдебурське право (стаття 13). У Конституції ясно проглядаються правова і демократична держава, природне право нації на політичне самовизначення (Європа до нього прийшла у ХІХ ст.), невід’ємність прав людини, її соціального захисту, парламентсько-президентська республіка, а також миролюбність зовнішньої політики. Наголос зроблено на шведській протекції з гарантією незалежності та цілісності України (стаття 2), на відтворенні військового союзу з Кримським ханством, установленні міцного миру з ним (стаття 3).

Сьогодні одні дослідники Конституції Пилипа Орлика вважають її тільки політико-правовою пам’яткою, інші, серед яких і знавець цієї проблеми відомий український історик Омелян Пріцак, стверджують, що вона діяла на Правобережній Україні до 1714 р. Переважають прихильники другого варіанта. Хоч як дивно, наше конституційне світове піонерство окремі науковці ставлять під сумнів в Україні, а за її межами просто замовчують цей факт. Так, польський конституціоналіст Даріуш Дудек вже у 2008 р. стверджує, що «першою польською і водночас європейською конституцією був Статут Уряду (Речі Посполитої — І.Б.) від 3 травня 1791 р.». Не віриться, що він не володіє інформацією про Конституцію Пилипа Орлика. Отже, маємо справу з відвертим і цинічним фальшуванням, свідомим пресмикуванням очевидної історичної правди.

На жаль, Українська держава мізерно мало зробила для поширення знань про Конституцію Пилипа Орлика у світовому інформаційному та науковому просторі. Але навіть за тих кілька місяців, що залишились до 300-ліття її ухвалення, ще чимало можна зробити у цьому напрямі. Зокрема, ЮНЕСКО слід запропонувати оголосити 2010 р. роком Конституції Пилипа Орлика, а 5 (16) квітня — Міжнародним днем Конституції. І однозначно — 5 (16) квітня має стати державним святом — Днем Конституції України.А відтак, відповідна норма має це зафіксувати у новому Основному Законі нашої держави.

1. Конституція України (із змінами і доп.). — К.: Атіка, 2006.

2. Декларація про державний суверенітет України: Прийнята Верховною Радою Української РСР 16 липня 1990 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. — 1990. — № 3.

3. Народна Конституція. Обговорюємо проект Конституції Президента України Віктора Ющенка. — Б/м, вересень 2009.

4. Орлик Пилип. Конституція, маніфести та літературна спадщина: Вибр. твори. — К.: МАУП, 2006.

5. Конституції нових держав Європи та Азії / Упоряд. С. Головатий. — К.: Укр. Правн. Фундація. Вид-во «Право», 1996.

6. Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів. Редкол.: Є. П. Кирилюк (голова) та ін. — К.: Наук. думка, 1990–1991. — Т. 1, 2.

7. Бебик Валерій. Скіфо-трипільська імперія теукрів // Голос України. — 2009 р. — № 188 (4688) — 7 жовт.

8. Бегей І.І. Осмислення та переосмислення: Публіцистика, виступи, статті. — Львів: Каменяр, 2003.

9. Слюсаренко А. Г., Томенко М.В. Історія української конституції. — К.: Т-во «Знання» України, 1993.

10. Dudek Dariusz. Konstytucija i prawo konstytucyjne. Konstytucija Rzeczypospolitej Polskiej z 1997 r. — Lublin, 2008.